Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити

Скажу відверто: я не пропоную вам узагалі ігнорувати критику. Я дуже далекий від цього. Я кажу про необхідність ігнорувати лише безпідставну критику. Якось я запитав Елеонору Рузвельт, як вона ставиться до несправедливої критики. Одному Аллаху відомо, скільки такої критики пролунало на її адресу. Цілком імовірно, що у неї було більше щирих друзів і запеклих ворогів, ніж у будь-якої іншої жінки, яка мешкала у Білому домі.

Вона розповіла мені, що в юності була надто сором'язливою і весь час боялася, що про неї скажуть інші люди. Вона так боялася критики, що звернулася за порадою до своєї тітоньки, сестри Теодора Рузвельта: «Тітонько Бай, я хотіла б зробити ось те і те. Але я боюся, що мене за це критикуватимуть».

Сестра Тедді Рузвельта поглянула їй в очі і сказала: «Ніколи не тривожся про те, що скажуть люди, якщо в душі ти впевнена, що робиш правильно». Елеонора Рузвельт сказала мені, що ця порада була для неї точкою опору протягом усіх тих років, коли вона мешкала у Білому домі. Вона сказала, що єдиний спосіб уникнути критики — це наслідувати статуетку з дрезденської порцеляни і стояти на полиці. «Роби те, що підказує тобі серце, — тебе критикуватимуть у будь-якому разі. Тебе клястимуть, якщо ти це зробиш, і клястимуть, якщо не зробиш». Такою була її порада.

Свого часу, коли нині покійний Метью С. Брані обіймав посаду президента Американської міжнародної корпорації на Уолл-стрит, я запитав його, наскільки він переймався критикою на свою адресу. Він відповів: «Авжеж, колись я дуже болісно на неї реагував. Я тоді прагнув, щоб усі співробітники в компанії вважали мене ідеалом. Я нервував, якщо вони не захоплювалися мною. Я намагався здобути прихильність людини, яка першою виступала проти мене. Але варто мені було налагодити стосунки з одним зі співробітників, як через це починав страшенно дратуватися інший. З ним я також намагався порозумітися, що своєю чергою не подобалося ще комусь. Врешті-решт я зрозумів: що більше я прагну догодити своїм кривдникам, щоб уникнути критики на свою адресу, то швидше збільшується кількість моїх ворогів. І я сказав собі: „Якщо ти піднесешся над юрбою, тебе критикуватимуть. І ти маєш звикнути до цього“. Це дуже допомогло мені. Відтоді я взяв за правило робити все, що від мене залежить, а потім розкривав свою стару парасольку, щоб захиститися від дощу критичних зауважень, і дбав, щоб дощові струмені не потрапили мені за комір».