![Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/1/1/7/zbroya-mikrobi-i-stal-calibre-4-13-0-download.jpg)
Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Home
- Жанр: История
Электронная книга - «Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]». Краткое содержание книги:
Час одомашнення виступає третім доводом, підтверджуючи думку Гальтона, що ранні скотарі швидко одомашнили всі великі ссавцеві види, які були піддатливими до цього. Всі види, час одомашнення яких підтверджують археологічні знахідки, було одомашнено десь між 8000 і 2500 р. до н. е., тобто протягом перших кількох тисяч років існування осілих рільничо-скотарських суспільств, які виникли після закінчення останнього зледеніння. Табл. 9.3 демонструє, що епоха одомашнення великих ссавців розпочалася з вівці, кози та свині й завершилася верблюдом. Після 2500 р. до н. е. до набору свійських тварин не було зроблено жодних вагомих доповнень.
Ясна річ, деяких дрібних ссавців уперше одомашнили значно пізніше 2500 р. до н. е. Скажімо, зайців одомашнили як м’ясну тварину лише в Середні віки, мишу і щура для лабораторних досліджень — у XX столітті, а хом’яка як домашнього улюбленця — лише в 1930-ті роки. Продовження процесу одомашнення дрібних ссавців аж ніяк не дивує, позаяк існують тисячі диких видів-кандидатів, які становили занадто малу цінність для традиційних суспільств, щоб на них марнувати зусилля. Проте одомашнення великих ссавців фактично завершилося 4500 років тому. На той час усі зі 148 видів-кандидатів світу були безліч разів випробувані. В результаті лише кілька з них пройшли всі етапи випробування, після чого не залишилося жодного іншого придатного для одомашнення дикого виду.
Таблиця 9.3. Приблизні дати найдавніших підтверджених доказів одомашнення
великих ссавцевих видів
Вид
Дата (р. до н. е.)
Регіон
Собака
10000
Південно-Західна Азія, Китай, Північна Америка
Вівця
8000
Південно-Західна Азія
Коза
8000
Південно-Західна Азія
Свиня
8000
Китай, Південно-Західна Азія
Корова
6000
Південно-Західна Азія, Індія, Північна Африка(?)
Кінь
4000
Україна
Віслюк
4000
Єгипет
Водяний буйвіл
4000
Китай(?)
Лама/альпака
3500
Анди
Двогорбий верблюд (бактріан)
2500
Центральна Азія
Одногорбий верблюд (дромедар)
2500
Аравія
У випадку інших чотирьох одомашнених великих ссавців — північного оленя, яка, гаура та бантенга — поки що зібрано недостатньо інформації щодо дат їх одомашнення. Зазначені дати і місця стосуються лише найдавніших на сьогоднішній день підтверджених доказів одомашнення; саме одомашнення могло розпочатися раніше і в іншому місці.
Ще один — четвертий — аргумент на користь того, що деякі види ссавців набагато краще надаються до одомашнення від інших, пропонують факти кількаразових незалежних один від одного одомашнень того самого виду. Генетичні дані, зібрані з фрагментів генетичного матеріалу, відомого як мітохондріальна ДНК, нещодавно підтвердили давні припущення вчених, згідно з якими індійська горбата корова зебу і безгорба європейська худоба походять від двох окремих популяцій дикої предкової худоби, які відділилися одна від одної сотні тисяч років тому Це означає, що індійські народи одомашнили місцевий індійський підвид тура, жителі Південно-Західної Азії незалежно від цього одомашнили свій підвид тура, а північноафриканці, мабуть, теж незалежно — північноафриканського тура.
Так само кілька самостійних одомашнень відбулося з вовком, який став собакою незалежно в Америці та, напевно, в кількох різних частинах Євразії, зокрема в Китаї та Південно-Західній Азії. Сучасні свині пройшли незалежне одомашнення в Китаї, Західній Євразії та, ймовірно, в інших регіонах.
Ці приклади зайвий раз підкреслюють, що кілька підхожих диких видів неодноразово привертали увагу багатьох різних суспільств.
Невдачі сучасних спроб одомашнення дають нам останній доказ того, що минулі невдалі намагання одомашнити величезну кількість інших ви- дів-кандидатів були зумовлені вадами самих цих видів, а не хибами стародавніх людей. Сьогоднішні європейці — спадкоємці найдавнішої традиції одомашнення тварин на планеті, котра почалася в Південно-Західній Азії близько 10 тис. років тому. Після XIV століття вони розселилися по всій планеті, зустрівши різних диких ссавців, які не водяться в Європі. Європейські поселенці, як ті, котрих я зустрів на Новій Гвінеї із ручними кенгуру та опосумами, приручили або зробили своїми домашніми улюбленцями багато місцевих ссавців, повторюючи те, що робили тубільні народи. Європейські скотарі й рільники, які перебиралися на піші континенти, також докладали серйозних зусиль, щоб одомашнити деякі місцеві види.