Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
35. Відповідно до абзацу восьмого п. 28 Правил споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків у разі порушення його прав. Порядок відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу, внаслідок порушення газопостачальною або газотранспортною організацією Правил надання населенню послуг з газопостачання затверджений НКРЕ.
36. Кількість спожитого газу визначається за показниками квартирних лічильників газу. У комунальній квартирі кількість спожитого газу за показаннями лічильника розподіляється за критерієм кількості мешканців. За цим же критерієм проводиться розподіл спожитого газу у разі встановлення єдиного лічильника газу на будинок або групу будинків (п. 5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків) [309]. За відсутності лічильників газу (квартирних, будинкових, на групу будинків) кількість спожитого газу визначається відповідно до норм споживання, встановлених постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» [265].
37. Розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Граничний термін оплати газу, спожитого впродовж розрахункового періоду — 10 число наступного місяця. Якщо впродовж наступних п’яти днів виконавець не отримав повідомлення про оплату, він надсилає споживачеві письмове попередження про припинення газопостачання. Неоплата спожитого газу протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження дає право виконавцеві припинити газопостачання. Забороняється відключати споживача від газопостачання в останній робочий день перед вихідними або святковими днями.
38. Про обов’язок споживача безперешкодно допускати в свої житлові та подібні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представників виконавця (п. 29 Правил [326]) див. п. 7 коментаря до ст. 714 ЦК. Про сплату неустойки за прострочення оплати спожитого газу див. п. 10 коментаря до ст. 714 ЦК.
39. У п. 31 Правил міститься посилання на Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання. Такий порядок затверджено НКРЕ [423]. Але він не може бути визнаний таким, що має юридичну силу, з огляду на те, що Порядок передбачає розрахункове визначення розміру збитків. А це суперечить ст. 22, 623 ЦК, відповідно до яких кредитор зобов’язаний доказати розмір збитків. Ще одна обставина, яка виключає застосування названого Порядку, — це опублікування його в Інформаційному бюлетені НКРЕ, а не в загальнодоступному офіційному виданні. Нормативно-правові акти НКРЕ на день затвердження названого Порядку не реєструвались у Міністерстві юстиції, а тому і не публікувались в офіційних виданнях. Стаття 57 Конституції [1] визнає нечинними нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян і не доведені до відома населення у встановленому законом порядку. Та обставина, що Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» [230] не визначає порядку офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, які не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції, не може бути підставою для твердження про те, що вони можуть публікуватись у такий спосіб, який державний орган, що видає такі акти, встановлює на свій розсуд. Якщо державний орган домагається звільнення нормативно-правових актів, що приймаються ним, від державної реєстрації, логічним було б виявити піклування і про визначення порядку опублікування таких актів. Урешті-решт, судова практика є достатньо ліберальною, коли на дев’ятому році після прийняття Конституції визнає припустимим визначення не законом, як того вимагає ст. 57 Конституції, а підзаконним актом порядку доведення нормативно-правових актів до відома населення, визнає за можливе встановлення повноважень державних органів не законом, як того вимагає ст. 19 Конституції, а підзаконними актами, визнає чинність підзаконних актів, які видані з питань, що мають бути урегульовані законом. Доводити цей лібералізм до того, щоб усупереч ст. 57 Конституції визнавати чинність не доведених до відома населення нормативно-правових актів, що визначають права та обов’язки громадян, було б неправильним.