Гаррі Поттер і таємна кімната (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #2
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-34-2
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і таємна кімната (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
- Пропав щоденник Редла, - сказав він упівголоса до Рона.
- Що?
Гаррі кивнув головою на двері до спальні, і Рон вийшов з кімнати слідом за ним. Вони побігли до напівспорожнілої ґрифіндорської вітальні й сіли біля Герміони, яка самотньо читала книгу «Як розуміти стародавні руни».
Герміона була вражена новиною.
- Але ж... украсти міг тільки ґрифіндорець! Більше ніхто не знає нашого пароля!
- Саме так, - погодився Гаррі.
Наступного ранку, коли вони прокинулись, їх привітало яскраве сонячне світло й легенький свіжий вітерець.
- Ідеальні умови для квідичу! - завзято вигукнув Вуд за ґрифіндорським столом, накладаючи яєшню на тарілки своїх гравців. - Гаррі, на, бери, тобі треба добре підкріпитися.
Гаррі розглядав ґрифіндорський стіл, навколо якого тіснилися учні, й думав, чи не сидить десь поміж ними новий власник Редлового щоденника. Герміона наполягала, щоб він повідомив про крадіжку, але Гаррі ця думка не подобалась. Довелося б розповісти комусь із учителів про щоденник - а хто тепер пам'ятає, за що Геґріда вигнали зі школи п'ятдесят років тому?
Гаррі не хотів ворушити ті давні події. Коли він вийшов з Великої зали разом з Роном і Герміоною, щоб узяти квідичну форму, до всіх його тривог додалася ще одна, і то дуже серйозна. Тільки-но він поставив ногу на мармурову сходинку, як почув знову:
- Цього разу я вб'ю!.. Розірву!.. Пошматую!..
Гаррі зойкнув, а Рон з Герміоною злякано відсахнулися від нього.
- Голос! - сказав, озираючись, Гаррі. - Я щойно чув його знову! А ви?..
Вирячивши очі, Рон похитав головою. А от Герміона ляснула себе долонею по чолі.
- Гаррі, я, здається, зрозуміла! Я мушу піти в бібліотеку!
І вона побігла сходами нагору.
- Що вона зрозуміла? - розгублено мовив Гаррі. Він і далі озирався, аби з'ясувати, звідки лунав той голос.
- Те, чого не розумію я, - похитав головою Рон.
- Але чому вона побігла до бібліотеки?
- Бо це Герміонин стиль, - знизав плечима Рон. - Коли сумніваєшся - біжи в бібліотеку.
Розгублений Гаррі стояв і прислухався, чи не почується знову той голос, проте з Великої зали за його спиною вже виходили, поспішаючи на стадіон, учні, які голосно перемовлялися.
- Мабуть, рухайся, - порадив Рон. - Уже майже одинадцята, скоро початок.
Гаррі побіг до ґрифіндорської вежі, схопив «Німбус-2000» і приєднався до великої юрби, що сунула на матч. Проте думками він і далі був у замку, де чувся той безтілесний голос. Надягаючи в роздягальні яскраво-червону форму, заспокоював себе тим, що всі зараз прийшли сюди, щоб дивитися гру.
Команди вийшли на поле під бурхливі оплески. Олівер Вуд облетів стовпи, щоб розігрітися, а мадам Гуч витягла м'ячі. Гафелпафці, у яскраво-жовтій формі, збилися докупи, щоб востаннє обговорити тактику гри.
Гаррі вже сідав на мітлу, як раптом на поле вибігла професорка Макґонеґел з величезним пурпуровим мегафоном у руках.
Гарріне серце каменем зірвалося додолу.
- Матч відміняється! - гукнула професорка Макґонеґел у мегафон, і переповнені трибуни зірвалися обуреними вигуками і гулом. Розгублений Олівер Вуд приземлився й побіг до професорки Макґонеґел, забувши навіть злізти з мітли.
- Але ж, пані професорко! - вигукнув він. - Ми мусимо грати! Кубок!.. Ґрифіндор!..
Професорка Макґонеґел не звертала на нього уваги, вона й далі кричала в мегафон:
- Всім учням негайно повернутися до своїх гуртожитків! Там ви отримаєте подальшу інформацію! Будь ласка, якомога швидше!
Вона опустила мегафон і підкликала до себе Гаррі.
- Поттере, тобі краще піти зі мною.
Не розуміючи, в чому його підозрюють тепер, Гаррі побачив, як з розбурханого натовпу вискочив Рон. Він підбіг до них, коли вони вже прямували до замку. На Гаррін подив, професорка не заперечувала.
- Так, Візлі, ти також, мабуть, ходи з нами.
Деякі учні нарікали на те, що відмінили гру, а інші були явно стурбовані. Гаррі й Рон слідом за професоркою Макґонеґел повернулися до школи і піднялися мармуровими сходами нагору. Але цього разу їх не повели до жодного кабінету.
- Ця звістка, мабуть, вас приголомшить, - сказала професорка Макґонеґел на диво лагідним голосом, коли вони підійшли до шкільної лікарні. - Стався новий напад... новий подвійний напад.
Гаррі увесь похолов. Професорка Макґонеґел штовхнула двері, і вони з Роном увійшли.
Мадам Помфрі схилилася над дівчиною з п'ятого класу з довгим кучерявим волоссям. Гаррі її впізнав: це була та дівчина з Рейвенклову, в якої вони хотіли дізнатися, де слизеринська вітальня. А на сусідньому ліжку лежала...