Магічний ніж

Отже, в нас не було іншого вибору, як залишитися в цьому світі. Незабаром ми дізналися, наскільки небезпечним є це місце. Тут мешкали якісь привиди чи упирі, ці невблаганні створіння заподіювали людині неминучу смерть. Двоє моїх товаришів невдовзі стали жертвами примар — саме так їх називали люди.

Отже, я зрозумів, наскільки жахливим місцем є той світ, і не міг дочекатися, коли я вже залишу його. Шлях до мого рідного світу був для мене закритий, але там існували проходи до інших світів, і після деяких пошуків мені пощастило. І, пане Скоресбі, щойно потрапивши сюди, я побачив щось неймовірне — свого деймона. Так, до того я не знав про існування Саяни Кетори. Тутешні люди й гадки не мають, що існують світи, де деймон являє собою лише тихий голос у вашій голові. Чи можете ви уявити собі всю глибину мого здивування, коли я дізнався, що частина моєї натури є жіночою та має вигляд чарівної птиці? Отже, я разом із Саяною Кеторою почав мандрувати північними краями, і мешканці Арктики, скажімо, мої добрі друзі в цьому селищі, багато чого мене навчили. Те, що вони розповіли мені про цей світ, заповнило деякі прогалини у знаннях, здобутих у себе вдома, і я знайшов відповіді на численні загадки всесвіту. Узявши собі ім'я Груман, я вирушив до Берліна. Я нікому не розповідав про те, звідки я прийшов — це було моєю таємницею. Я подав до тамтешньої академії дисертацію та згідно з правилами захистив її тези в дискусії. Я був поінформований краще, ніж академіки, тому для мене було нескладно здобути там членство. Отже, маючи науковий ступінь та певне ім'я, я почав працювати в цьому світі, і загалом він мене задовольняв. Щоправда, мені не вистачало деяких речей зі свого світу. Пане Скоресбі, ви одружений? Ні? А в мене була сім'я — я дуже любив свою дружину та свого сина, свою єдину дитину. Хлопчикові не було ще й року, коли я залишив цей свій світ. Я дуже за ним скучав — але навіть якби я витратив на пошуки тисячу років, мені все одно навряд чи пощастило б відшукати шлях назад. Ми були розлучені навіки. Щоб утішитися, я з головою поринув у працю. Я шукав нові форми знання: ознайомився з культом черепів, став шаманом… Крім того, я зробив декілька вельми корисних відкриттів: приміром, навчився робити з моху-кров'янки мазь, що зберігає всі достоїнства живої рослини. Пане Скоресбі, нині я дуже багато знаю про цей світ. Наприклад, я знаю про Пил. З виразу вашого обличчя я бачу, що вам знайомий цей термін. Він до смерті лякає ваших богословів, але ж вони самі лякають мене. Я знаю, чим займається лорд Ізраель, і знаю навіщо — саме тому я викликав вас сюди. Річ у тому, що я збираюся допомогти йому, бо завдання, котре він перед собою поставив, є найвеличнішим у всій історії людства. Найвеличнішим за всі тридцять п'ять тисяч років людської історії, пане Скоресбі.