Безкінечна війна
- Автор: Холдеман Джо
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Безкінечна війна». Краткое содержание книги:
А якщо, на додаток, кожна тактична операція відкидає бійця все далі і далі в майбутнє? Як раз за разом знаходити себе і своє місце у новому незвичному світі, який, дедалі все більш недружній?
Усього лише — сподіватися на солдатську удачу, яка проведе через сотні років війни, допоможе знайти любов і світ, в якому заслужений ветеран зможе відчути себе удома!
Роман «Безкінечна війна» визнаний класикою бойової фантастики. Він нагороджений престижними преміями «Х'юго» і «Неб'юла».
— Хочуть взяти базу, значить, — сказав Чарлі. — Ціленьку.
І заодно, може, випробувати нову техніку.
— Вони нічим не ризикують. Завжди можуть відступити і пригостити нас нова-бомбою.
Я викликав Брілл і звелів узяти всіх людей з стазис-поля, приєднати їх до її взводу і зайняти оборону по північно-східній і північно-західній чверті периметра. Решта людей будуть прикривати друге півколо.
— Напевно, — сказав Чарлі, — не варто виставляти всіх. Невідомо, скільки тельціан.
Вірна думка. Завжди потрібен резерв. Це ідея… Їх може бути 64 на восьми катерах. Або 128, або 256. Якби у наших супутників-розвідників були більш потужні селектори! Але чи багато помістиш в корпус розміром з горіх.
Я вирішив, що сімдесят чоловік під командуванням Брілл складуть нашу першу лінію оборони, і займуть траншеї по периметру. Інші поки залишатимуться внизу.
Якщо виявиться, що з тельціанами нам не впоратися, я накажу всім перейти в стазис-поле. Житлові відсіки з'єднувалися з куполом через тунель. Тим, що в траншеях, доведеться йти під вогнем. Якщо тільки до того моменту хтось залишиться в живих.
Я викликав Холлібоу і велів їй з Чарлі стежити за прицільними автоматами лазерів — раптом вони подолають параліч, — тоді залишалося тільки сидіти і дивитися на виставу. Але і без цього лазери могли нам стати в нагоді. Чарлі позначив на моніторах сектори вогню і приготувався натискати на ручний спуск, якщо противник потрапить в цю зону.
У нас залишалося ще хвилин двадцять. Брілл розводила своїх людей по траншеях по периметру, визначаючи відділенням сектори вогню. Я нагадав їй про нашу ручну артилерію — вона могла б допомогти направити просування противника в зони лазерного вогню.
Тепер залишалося тільки чекати. Я попросив Чарлі визначити точніше темп наближення противника і вести відлік часу, потім сів за стіл, розгорнув схему оборони і вирішив подивитися, чи все ми передбачили.
Кіт схопився мені на коліна, занявкавши. Він, звичайно, не міг відрізнити одну людину від іншої в боєкостюмі, але за цим столом міг сидіти тільки я. Я хотів його погладити, але він втік.
Коли я спробував писати, стило порвало чотири листки. Я давно не вправлявся з підсилювачами боєкостюма. Я згадав, як нас вчили виконувати тонкі операції — ми передавали по ланцюжку яйця. Некрасиве заняття. Цікаво, на Землі ще є яйця?
Оборону ми влаштували за всіма правилами, я більше нічого не міг придумати. Я багато чого знав з приводу оточення і взяття противника в лещата. Але тепер в лещата беруть мене — який толк від маси фактів, напханих в мій мозок. Стій і бийся. Реагуй на концентрацію противника. Використовуй повною мірою повітряне прикриття. Хороша порада. Тримай голову нижче, але не опускай ніс.
— Ще вісім катерів, — сказав Чарлі. — П'ять хвилин до початку.
Значить, будуть атакувати двома хвилями? Що б я зробив на місці командира тельціан? Не так уже й важко уявити — Тельціани страждали недоліком уяви і завжди копіювали тактику людей.
Перша хвиля — це смертники, камікадзе, вони розвідають нашу систему оборони. Другій хвилі залишиться тільки завершити роботу, повільно й методично. Або все буде навпаки — друга хвиля перестрибне першу і вдарить десь в одному місці, прорве периметр і увійде на територію бази.
А може, вони послали дві групи просто тому, що «два» у них чарівне число. Або вони можуть запускати тільки по вісім катерів за раз.
— Три хвилини. — Я дивився на групу моніторів, на яких виднілися різні ділянки мінного поля. Якщо нам пощастить, вони можуть приземлитися саме там або пройти досить низько, щоб детонувати міни.
У мене з'явилося невиразне почуття провини. Сиджу тут, в безпеці, готовий віддавати накази. Що думають сімдесят ягнят на заклання про свого невидимого командира?
Потім я згадав, як капітан Скотт вирішив залишитися на орбіті, поки ми билися внизу, і прилив ненависті був таким сильним, що ледь не закрутилася голова.
— Холлібоу, ти сама впораєшся з лазерами?
— Чому б і ні, сер?
Я кинув ручку на стіл і встав.
— Чарлі, займися координацією, у тебе вийде не гірше мого. Я піду нагору.
— Я б не радила вам, сер.
— Чорт, Вільям, не будь ідіотом.
— Тут накази віддаю…
— Ти там і десяти секунд не протягнеш, — сказав Чарлі.
— У мене буде стільки ж шансів, як і у всіх.
— Ти що, оглух? Вони ж тебе і прикінчать.
— Солдати? Нісенітниця! Я знаю, вони мене не дуже люблять…
— Ти слухав, що говорять на взводний частоті?
— Ні. Між собою вони на моєму «діалекті» не говорять.