У країні ягуарів
- Автор: Молнар Габор
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Природа и животные
Электронная книга - «У країні ягуарів». Краткое содержание книги:
Чимало небезпек чатували в тропічних хащах на сміливого мисливця й колекціонера. Але прагнення будь-що вивчити цей таємничий, звабливий край заохочували до подорожі. Спочатку в складі експедиції, а потім сам Г. Молнар побував у багатьох ще не досліджених районах бразільських джунглів.
У своїй книзі автор розповідає про цікаві пригоди, що трапилися з ним у джунглях, про труднощі, які йому доводилося долати, про боротьбу з тропічними хворобами, хижими звірями та зміями, яскраво описує тваринний і рослинний світ цього краю.
Доводилося мені спостерігати і боротьбу каймана та анаконди у воді. Кінчався двобій завжди тим, що противники йшли під воду. Але мені ніколи не щастило сфотографувати такої сцени. Тепер бій готується на суші. Яка точність у рухах анаконди. А кайман спокійно спить на сухих, теплих грудках глини.
Крізь об'єктив фотоапарата виразно видно каймана і могутню анаконду. Ось вона блискавично накидається на свою жертву. Я клацаю затвором, фотографуючи напад. Тепер хоч у барабан бий, противники не звернуть на це уваги. Крокодил спросоння відчайдушно захищається, а полоз люто нападає.
Переводжу плівку, щоб зробити другий знімок.
Панцир каймана аж гримить, коли плазун б'ється об суху глину. Чути сопіння, хрип. Анаконда обвиває шию каймана кільцем свого могутнього тіла.
Я знову фотографую. На лобі в мене виступає холодний піт. Жахливе видовище.
А боротьба триває. Змія вже обвила каймана трьома кільцями. Крокодил відчайдушно виривається, захищається, але велетень полоз все дужче й дужче стискає його. Тріщить панцир каймана, ламається, мов черепашка під каблуком черевика.
По спині в мене пробігає мороз на думку, що анаконда могла напасти на мене вночі в гамаку, коли я подорожував на Купарі. Адже сила людини в порівнянні з силою такої тварини — ніщо.
Досі я вважав вигадкою розповідь місцевих кабоклу про те, що анаконда зжерла одного разу подружжя кабоклу, яке спало на березі Амазонки. Ненажерлива змія, проковтнувши чоловіка, не могла проковтнути ще й жінку, і тому жіночі ноги стирчали з рота полоза. Рибалки, вийшовши вдосвіта рибалити, помітили анаконду, яка з важким тягарем не могла доповзти до води, і прикінчили її стрілами. Розрізали анаконду, витягли людей і поховали їх.
Я згадую цю пригоду, і тепер вона здається цілком правдоподібною.
Боротьба не стихає. Раптом кайман з такою силою клацнув зубами, що, якби тіло анаконди попало в його пащу, боротьба швидко скінчилася б. Але змія обережна. Вона щільніше обвиває каймана і ще дужче стискає його. Короткі пазури крокодила ніяк не можуть вчепитися в анаконду. Хрип каймана свідчить про страшні муки.
Зігнутий дугою хвіст анаконди лежить на землі.
Нарешті кайманові приходить кінець.
Анаконда, ніби перевіряючи, чи кайман здох, перекидає його на спину. Потім попускає кільця. В об'єктиві видно двох хижаків: мертвого каймана і живу анаконду. Я ще раз фотографую їх.
Тепер слово за мною. Драму, що відбулася на березі, закінчить постріл рушниці.
Тихенько кладу на опале листя фотоапарат, піднімаю рушницю і цілюся в голову полоза.
Анаконда вже злазить з каймана, розвиваючи кільця. Проковтнути каймана вона, звичайно, не може. Гадюка витягає з-під панцира каймана хвостову частину.
Над джунглями і над водою гримить постріл. Анаконда прикипає на місці, тільки злегка здригається, — останні сили покидають її. Я одразу ж стріляю ще двічі в повітря — кличу рибалок. У відповідь чую далекий постріл.
За чверть години в затоку припливають два човни. В одному сидить Мануель, у другому веслують Мікуельсін і Бенедикто. Вони здивовано витріщаються на каймана і анаконду, що нерухомо лежать на березі затоки.
— Що трапилося, сеньйоре? — питає Мануель.
Двоє рибалок з другого човна теж виходять на берег і розглядають мертвих хижаків.
Я розповідаю все, як було. Вони слухають, роззявивши роти.
Рибалки просять сфотографувати їх. Я охоче виконую їхнє прохання. Потім Мікуельсін фотографує мене верхи на кайманові. На жаль, він поворухнув фотоапарат, і тому моєї голови на знімку немає. Проте на фото добре видно страшну, роззявлену пащу каймана, верхню щелепу якого я підняв руками.
Мануель втягнув анаконду в човен, немов важку стрічку. А Мікуельсін перевернув каймана на черево, щоб мурашкам легше було поласувати здобиччю, і ми попливли назад.
Я знову на стоянці. Сонце нещадно пече. На острові мертва тиша. Мануель з товаришами давно вже відпливли. На пам'ять про полювання на острові лишилася шкура анаконди і кілька цінних знімків.
Продаж отруйних змій
Сонце було в зеніті, коли до мене підплив буксир Армазема. А за чверть години на маленькій палубі баржі вже стояло три клітки з отруйними зміями.
— Скільки заплатите за змій, сеньйоре? — питаю його.
Армазем мовчки дивиться на різнобарвне зміїне товариство, що неспокійно повзає в клітках. Нарешті, обзивається:
— За кожну велику сурукуку по сто мільрейсів[9], за гримучу змію вісімдесят, за жарараку теж вісімдесят. За оту золотаво-зелену п'ятдесят, за коралову змію з чорно-жовто-червоними кільцями сорок. За папаову по тридцять мільрейсів. За решту змій теж по тридцять.
9
Мільрейс — колишня лічильна одиниця і монета Бразілії та Португалії.