Апологія Сократа. Діалоги
- Автор: Платон
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7851-3
- Переводчик: Иосиф Кобив
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Апологія Сократа. Діалоги». Краткое содержание книги:
ISBN 978-966-03-7851-3
© Ю. Й. Кобів (правонаступник), переклад українською, примітки, покажчик імен, 2004
© Л. Ю. Смольська (правонаступниця Ю. Мушака), переклад українською, 2004
© М. С. Мендер, художнє оформлення, 2017
© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2017
Але в такому разі може видатися дивним, що я, обходячи всіх і маючи стільки роботи, даю такі поради тільки приватно, а виступити перед народом на зборах і давати поради місту не зважуюсь. [D] Причина цього полягає в тому, що, як ви не раз і повсюдно від мене чули, в мені об’являється щось божественне або чудесне, над чим насміхається Мелет у своєму обвинуваченні. Почалось це в мене з дитинства: озивається в мені якийсь внутрішній голос{27}, який щоразу, коли з’являється, відраджує мене від того, що маю в дану хвилину робити, а ніколи нічого мені не дораджує. Ось цей голос і забороняє мені займатися державними справами. І, як мені здається, він чудово чинить, що це забороняє. Повірте мені, афіняни, якби я намагався присвятити себе державним справам, то вже давно загинув би й не приніс би ніякої користі ні вам, ні собі самому. [E] І ви не гнівайтесь на мене за те, що скажу правду: немає такої людини, що могла б зберегти себе, якби почала відкрито противитися вам або якійсь іншій громаді, [32] запобігаючи несправедливостям і беззаконню, які мають місце в державі. Той, хто справді бореться за справедливість і хоче бодай на короткий час лишитися живим, мусить обов’язково зостатися приватною особою і не брати участі в громадському житті. Як переконливі докази цього, наведу не слова, а те, що ви цінуєте, — вчинки. Отже, послухайте, що трапилось мені, аби ви знали, що я навіть під страхом смерті нікому не поступлюсь на шкоду справедливості, і я не поступився б, хоч би мав від цього й загинути.
Те, що я вам розповім, щоправда, прикро й неприємно вам буде слухати, але це щира правда. [B] Ніколи, афіняни, я не обіймав жодної посади в місті, крім того, що засідав раз у Раді{28}. Сталося так, що випала черга засідати нашій філі, Антіохіді, тоді, коли ви вирішили судити зразу всіх десятьох стратегів за те, що вони не зайнялися похороном загиблих у морській битві{29}. Було це незаконно, як ви всі пізніше визнали. Тоді я єдиний із пританів спротивився, попереджуючи, що не слід порушувати закон, і голосував проти. Хоча промовці ладні були обвинуватити мене і вимагати мого ув’язнення, та й ви самі цього вимагали і верещали, я, однак, думав, що моїм обов’язком є радше відстоювати закон і справедливість, [C] ніж із страху перед тюрмою або смертю тримати вашу сторону, тому що ваше рішення протизаконне. Це було ще тоді, коли в місті при владі був народ. А коли настало правління олігархії, то Тридцять тиранів своєю чергою викликали мене й ще чотирьох інших до Круглої палати{30} і наказали нам привезти з Саламіна силоміць Леонта{31}, аби його стратити. Чимало подібних доручень вони давали й іншим, бажаючи мати якнайбільше співвинних. Тоді я не словом, а ділом довів, [D] що я про життя, прямо кажучи, аніскілечки не дбаю, а стараюся тільки й передусім про те, щоб не заплямувати себе нічим незаконним і негідним, — це для мене все. Мене цей уряд, хоч який грізний він був, не налякав настільки, аби змусити вчинити беззаконня. Тож коли ми вийшли з Круглої палати, ті четверо вирушили на Саламін і доставили Леонта, а я пішов собі прямо додому. Напевно, були б мене за це стратили, якби цей уряд не був скинутий. [E] І на все це ви знайдете багато свідків.