Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом
- Автор: Темплар Ричард
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом». Краткое содержание книги:
Проблема більшості вчителів у тому, що вони не знають майже нічого, що не стосується їхнього предмета й методики викладання. Найчастіше їхні дружини (чоловіки) теж працюють у сфері освіти. Вони все життя перебувають у стінах навчальних закладів. Їхній світ обмежений.
Вони виконують неоціненну роботу, піклуються про вас. Справжні вчителі можуть позитивно впливати на сотні дітей і надихати їх на досягнення впродовж усього життя. Я нічого не маю проти них — як учителів. Але дуже мало відомих мені вчителів має бодай якесь уявлення про, скажімо, роботу пілота чи працівника міжнародного благодійного фонду розвитку чи про те, як започаткувати власний бізнес6. А навіщо? Справжні вчителі охоче визнають це.
Тож здебільшого вони стоять на твердому ґрунті, готуючи нас до екзаменів і сподіваючись вплинути на нас своєю захопленістю предметом. Та щодо іншого не сприймайте їхні слова близько до серця. Я знаю дітей, яких постійно сварили, приміром, через поганий почерк і жодного разу не підбадьорили їх, зауваживши, що в більшості професій уміння гарно писати взагалі не знадобиться. Вони однаково користуватимуться комп’ютером. Нам усім хотілося б мати чудовий почерк, та якщо ми пишемо погано, ця вада і близько не має такого значення, яке надають їй учителі.
Деякі педагоги невпинно твердять про необхідність дотримання чіткої дисципліни та порядку. Більшість із нас не має з цим жодних проблем. Та в когось вони є. Коли ви вчитель, то справді повинні підкорятися певним правилам, оскільки робота в установі на цьому переважно й ґрунтується. Та саме це і є причиною зашореності педагогів. Річ у тім, що коли ви прагнете стати вченим-дослідником, графічним дизайнером або позаштатним журналістом, то стикатиметесь із безліччю ситуацій, коли ваше несприйняття встановлених норм і рішуче відстоювання власних позицій уважатимуть бажаним і навіть необхідним.
Отже, пам’ятайте: вчителі не в усьому компетентні. Вони знають багато про свій предмет, методику його викладання, роботу в навчальній установі, про дітей. Але водночас у знаннях про світ вони мають великі прогалини. Тому, якщо в школі вам постійно говорили, що у вас нікчемні презентації чи неправильний хід думок, не впадайте у відчай. Оберіть професію, у якій на ці речі звертають меншу увагу, де більше цінують те, що ви добре вмієте робити. На кожного десь чекає така робота, який би набір талантів і поглядів він не мав. Довіртеся собі. Неважливо, що ви робите зараз — навчаєтеся чи вже працюєте, — скористайтеся своїми сильними сторонами.
А якщо ви читали це правило і вам увесь час здавалося, ніби воно написане саме для вас, бо ви і є той нонконформіст із поганим почерком, дослухайтеся моєї поради та відмовтеся від кар’єри вчителя.
ПРАВИЛО 9
Успіх у навчанні та в житті — різні речі
6
До речі, це так само стосується більшості викладачів підприємницької діяльності, які мені зустрічалися в житті.
«Завжди знайте, що сказати»
Це те, про що мене часто запитують. Якщо ви вкрай сором’язливі та важко зближуєтеся з людьми, світські заходи можуть викликати у вас неабиякий страх. Неважливо, що це — звичайна розмова зі сторонніми людьми взагалі чи тільки представниками протилежної статі чи спілкування з топ-менеджерами на роботі, — вас ця перспектива може серйозно лякати. Що ви говоритимете? Раптом ви мовчатимете? А якщо пошиєтесь у дурні?
Мушу відразу визнати, що я такої проблеми не маю. Я розмовлятиму будь із ким. Дехто може навіть сказати, що я надто балакучий. Однак багато моїх приятелів стикаються з цією проблемою, іноді щодня, тому я чудово розумію, що для таких людей це може перетворитися на тортури.
Я часто помічав, скільки зусиль вони докладають, щоб підтримати ввічливу бесіду на вечірках і під час зустрічей. І можу сказати, що найуспішніші співрозмовники переважно слухають, а не говорять. Усе, що вам потрібно, — декілька запитань, які ви можете поставити людині, аби розпочати розмову, а потім хай говорить вона. Рано чи пізно, якщо ваш співрозмовник не безнадійний зануда, він розбурхає вашу уяву. Тоді ви зможете відійти від сценарію та ще чимось поцікавитися. Долучившись у такий спосіб до розмови, ви, ймовірно, помітите, що поступово стаєте її учасником. Згодом, навіть не усвідомлюючи цього, ви захопитеся бесідою і вам не доведеться докладати особливих зусиль. Та коли ви все-таки відчуватимете скутість, то можете й надалі перебувати в ролі слухача.
Люди обожнюють розповідати про себе, ділитися своїми думками, досвідом, ідеями. Ніхто не буде проти, якщо спонукати його говорити більше, а більшості це буде до вподоби, люди оцінять вашу зацікавленість.