Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-022-2
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)». Краткое содержание книги:
Нашим маршалам у шпани вчитися треба. Шпана себе так не веде. Наша шпана етики дотримується. Двоє - в бійку, а третій крикне: «обнюхайтесь!» І якщо без мордобою в громадському місці все одно не обійтися, то один другому пропонує: нумо вийдемо! А маршали, з Жукова починаючи, тільки що - і по мордах. Прямо в громадському місці, серед генералів, героїв, академіків і народних артистів. Ні б одному маршалу відкликати іншого маршала у службовий кабінет, та там і вмазати в око! А потім - у щелепу! Завалити і топтати ногами!
Сучасна армія Росії вражена садизмом, який офіційно іменується терміном «нестатутні стосунки». За цим терміном ховаються дике приниження людської гідності в позамежних масштабах, мордобій, тортури, катування, звірячі вбивства. І ламають голову соціологи: звідки напасть? Та від генералів наших і від маршалів! Від двічі Героїв Радянського Союзу, від тричі Героїв, від чотириразових. Від Чуйкова і Гордова. Від Єременка та Захарова. Від Москаленка. Від Жукова.
6.
Жуковське хамство легендарне. І у воєнний, і у мирний час він тикав усім, хто нижчий рангом, починаючи з тих, у кого по три і по чотири генеральських зірки на плечах. Навіть не так: починаючи з тих, у кого такі ж маршальські зірки на плечах.
Свідчить Маршал Радянського Союзу К. К. Рокосовський: «Після розмови по "ВЧ" з Жуковом я змушений був йому заявити, що якщо він не змінить тону, то я перерву розмову з ним. Допущена ним у той день грубість переходила всякі межі». («ВИЖ» 1989 № 6 стор 55)
Є в істориків таке поняття - ненавмисне свідчення. Це ситуація, коли свідок каже й пише одне, але між слів і рядків, як шило з мішка, проступає щось інше. І це інше — правда.
Розвідник Володимир Карпов пройшов війну. Робив на фронті найнебезпечнішу роботу - багато разів ходив у ворожий тил і брав «язиків». Розвідка може дістати і зіставити тисячі даних. Звукометристи здатні розрахувати положення будь-якої артилерійської батареї. Фотодешифрувальники за одним знімком можуть розкрити зміни в угрупованні противника. Радіорозвідники можуть перехопити й розшифрувати повідомлення особливої важливості. І все ж у командира сумнів: чи стоїть перед нами дивізія СС «Мертва голова» чи це тільки її видимість? І тоді командир вимагає: дайте «язика»! Карпов давав «язиків». Давав таких, які були потрібні. За те був удостоєний Золотої Зірки Героя Радянського Союзу. Після війни пішов у письменники. Піднявся до найвищої письменницької посади - став секретарем Союзу письменників СРСР. Карпов багато разів зустрічав Жукова і написав хвалебну книжку про нього: великий, могутній, непереможний. Але між рядків проглядає зовсім інший Жуков. Ось розмова письменника з великим полководцем.
«Жуков глянув на мене, перевів погляд на Золоту Зірку на моїх грудях і запитав:
– За що Зірку отримав?
– За язиками лазив...
Обличчя Жукова явно посвітлішало, він завжди радо ставився до розвідників.
– А де в мене служив, підполковник?
– Всі ми у вас служили, товаришу маршале.»