Электронная книга - «Кассандра». Краткое содержание книги:
Героїня Лесі Українки, пройшовши виснажливий шлях страждань і сумнівів, не така смілива перед обличчям смерті, як у Есхіла. Замість пророчого нестяму її охоплює дивний спокій, і вона зрікається свого дару. Героїня говорить про те, що пророчиця Кассандра загинула разом із Троєю, а себе називає рабинею. Вона ламає патерицю і знімає з себе діадему - символи віщунського дару жриці Аполлона - та кидає їх до ніг Клітемнестри. Лесю Українку цікавила саме особистість троянської віщунки, її психологія. Зробивши Кассандру головною героїнею своєї драматичної поеми, Леся Українка виписала цей образ більш глибоко і об'ємно. Її героїні притаманні почуття звичайної людини: вона сумнівається і вагається, прагне віднайти істину, страждає і підкоряється своїй долі.
Нічого, місяць окрився
за хмару, і Долон припав додолу.
Вони не бачать.
Кассандра
Але я, я бачу!
(Голосно кричить).
Долоне!
Поліксена
Божевільна! він почув!
схопився бігти! Вже за ним погнались…
Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею.
Кассандра
Пусти мене… пусти мене… пусти!
Я мушу з ним… пусти мене!!
Поліксена
(щосили кричить)
Рятунку!
Гей, люди! слухайте! сюди, стороже!
Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру.
Кассандра
Лишіть мене! Його, його рятуйте!
1-й вартовий
Кого?
Кассандра
Долона! Там його мордують.
2-й вартовий
Де?
Кассандра
Там, у полі. Ой рятуйте, люди!
Скоріш біжіть!
1-й вартовий
Царівно, ми не можем, -
нас тільки двоє! У ворожий табор
побігли б ми хіба на певну згубу.
Кассандра
Та де ж ті всі троянці? поховались?
чи неживі? Гей, люди! люди! люди!!
Починають збігатись на майдан люди.
Поліксена
Вже люди йдуть.
Кассандра
Пустіть мене!
(Несамовито пручається, далі обкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом).
Вже пізно!…
Деїфоб і Гелен (брати Кассандрині, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами)
Ходи додому, сестро!
Кассандра
(відпихає їх)
Гетьте! гетьте!
Се ви його убили!
(Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом).
Ні, се я…
(Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть).
Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму.
V
Покій Кассандри. Нема нікого.
Деїфоб
(ввіходить)
Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!
(Плеще в долоні і гукає).
Рабині, гей!
З сусіднього покою увіходить рабиня старенька.
Рабиня
Що, владарю?
Деїфоб
Та що се,
невже моя сестра служниць не має,
що й не докличешся нікого?
Рабиня
Вжеж,
пророчиця рабинь всіх розпустила,
казала: годі вже тих царських звичок,
час привикати без рабинь до праці,
бо хутко здасться.
Деїфоб
От нові ще примхи!
А ти чия?
Рабиня
Царівни Поліксени.
Деїфоб
Ну, все одно, піди поклич сестру.
Рабиня
Котору? Поліксену?
Деїфоб
Ні, Кассандру,
та хутко.
Рабиня
(йде воркотячи)
Хутко! бач, який швидкий.
Старі вже ноги в мене, де тут хутко…
(На порозі).
Та он вона й сама… Царівно, швидше -
там братик дожидається…
(Виходить).
Кассандра
(з кужілкою за поясом і з веретеном іде прядучи)
Вітаю.
Деїфоб
І що ти справді вигадала, сестро?
Рабинь всіх розпустила, а сама
кужілки з рук не випускаєш.
Кассандра
Брате,
воно завчасу краще привикати
до неминучого.
Деїфоб
Се рабська мова!
Царівна так би не сказала зроду.
Кассандра
А що ж казати?
Деїфоб
«Або царювати,
або загинути!»
Кассандра
Ми всі загинем,
та не царюючи.
Деїфоб
Дай спокій, сестро,
і не частуй мене пророкуванням.
Се чисте горе: брат - пророк, сестра -
пророчиця, нема де проступити
у власнім домі за віщунством рідних.
Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,
казати правду, дівчині се личить
далеко краще, ніж пророча мова.
Отож пряди й не пророкуй.
Кассандра
Я, брате,
сама б радніша прясти білу вовну,
ніж віщувати всім нам чорну долю.
