Хроніки Якуба Вендровича
- Автор: Піліп'юк Анджей
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «Хроніки Якуба Вендровича». Краткое содержание книги:
Варто сказати, що Якуб Вендрович влаштувався ідеально. На воді серед очерету легко колисалася шина від трактора. А навколо неї було прив'язано дванадцять пляшок пива «Перла», які, власне, охолоджувалися у воді природним способом. Сам же Якуб розлігся собі якнайзруч-ніше в тій шині, зануривши ноги у воду. Вітер легко гойдав очерет, за два метри від якого стояв стовп із написаним на таблиці попередженням:
РИБАЛИТИ СУВОРО ЗАВОРОЖЕНО!
Стовп якраз став у нагоді, щоб пришвартувати свій «човен». А в Якуба було непереборне бажання зірвати напис, який порушував його відчуття свободи, але сонечко так приємно зігріло і
розслабило, що у нього зникло всяке бажання щось робити. Він час від часу виловлював одну з пляшок, відкорковував рештками своїх зубів і вливав спінену місткість пляшки в свою горлянку. Алкоголь приємно шумів у голові, переносячи всі нагальні проблеми сьогодення на потім. У лівій руці Вендрович тримав двометрову палицю, до кінця якої була прив'язана жилка з гачком, на який він повісив кусник засушеної часникової ковбаси. Посидіти з вудкою біля води - було одним із улюблених занять Якуба. Якщо була потреба виловити трохи риби, то він використовував електричний струм або динаміт, а якщо не було - тоді сидів і мочив палицю. Та й ніхто йому не перешкоджав. Усі знали, якщо Якуб іде на риболовлю, варто оминати став десятою дорогою. Не любив екзорцист, щоб йому риб розганяли. А розлючений Якуб - некерований і непередбачуваний.
Йосиф, який у той час проходив поблизу, запримітивши старого друга, звернув, обережно підійшов по струхлявілому містку і, стоячи на краю, гукнув:
- Ну як, клює?
Вендрович легко порухав ногою і разом із «човном» повернулися в сторону Йосифа.
- Так собі, сьогодні, мабуть, не погода на рибу. Будеш «Перлу»? В мене ще є десь шість пляшок.
- Та ні, спасибі. Треба ще додому доїхати.
- Я за це не переживаю, моя коняка сама мене заведе - дорогу додому добре знає.
Його друг поглядом пошукав кобилу Маріку і зауважив, що вона вже пасеться на найближчому чужому полі. Потім, невідомо чого знизав плечима і зітхнув.
- А що, якщо золоту рибку зловиш? - заговорив.
Завдяки немалій кількості випитого хмільного, що легко
доводили порожні пляшки на воді, швидкість думки Якуба притупилася і сповільнилася.
- Золота, кажеш? Ну, якщо золота, то на переплав!
- Та нє, то не така. Я кажу про таку, яка бажання здійснює... От ти її зловиш, а вона запитує, що хочеш отримати в обмін на її свободу.
і - А-а, чув про таких,., але тільки в казках. Тут такі не водяться.
- Слухай, а я вчора на базарі хороший анекдот почув, (Якраз в тему.
-Давай, розказуй!
- Одного разу росіянин зловив золоту рибку, а та до нього і каже: «Відпусти мене, а я здійсню всяке твоє бажан-Іня».
- І що він захотів?
- Одразу нічого, але потім забажалося йому стати героєм Радянського Союзу.
- Ух-ти! І що далі?..
- Ну, то вона поплавцями «хлоп», і він вже сидить в окопі, Навколо трупи солдатів і на нього сунуть сто танків фріців. Ну, Він оце, хватанув карабін і давай валити по них, але нічого не допомогло... рибка йому героя посмертно дала...
Якуб розреготався на всю округу, аж всіх качок на озері сполошив.
- Дотепний жарт. А ще якісь в цьому стилі знаєш?
- Ага. Захотів один королем стати, от вона й перетворила його на французького Людвіга, чи-то Філіпа, ну, того, якого на гільйотину відправили.
- А я то думав, що то Наполеона на гільйотину... Але нехай...
:* - Добре. Щось зловиш - заходь до мене. Запечемо,
вип'ємо,, в мене є чудовий російський коньяк уральського виробництва.
- Подумаю.
5 - Ну, бувай!
- Еге ж. До зустрічі!
І Та й пішов собі. А тут незадовго і сам дільничний Бірський ‘завітав.
І і - І що ми тут поробляємо? - розпочав розмову у притаманний йому лад.
- А-а-а, пане дільничний. То ви? Яка радість! Може-е, пива?
- Громадянине Вендровичу...
І
- Так, саме так. Повторюйте моє прізвище, а то ще забудете. Та й на службі ви лише громадянин, але не пан. До того ж не можна на службі пити.
- Тут заборонено купатися!
- А Ви покажіть мені хоч якусь таблицю із забороною. До речі, а я не купаюся, тільки легко гойдаюся на хвилях. Може, громадянин дільничний хоче мене провчити, тоді доведеться до мене добиратися по водичці.
Бірський оглянув ще раз свою чистеньку форму, потім заболочене з очеретом озеро, де відпочивав Якуб:
- Ти вже застарий, щоб тебе ганяти.