Бомба для голови
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #14
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Бомба для голови». Краткое содержание книги:
В залі почалося щось неймовірне — галас, шум, свист…
Люх ухопив другий мікрофон і вийшов на середину залу — Крісті втекла кудись.
— Дами й панове! — закричав він, відчуваючи шалену, холодну радість. — Пане Гофмайер! Дами й панове, я прошу вас заспокоїтись. Може скластися враження, що ви противники демократії, бо не можна ж справді позбавляти людину її точки зору, навіть якщо ви не згодні з цією точкою зору! Пане Гофмайер, у мене до вас запитання. Сподіваюся ваші відповіді все поставлять на свої місця.
— Гаразд, — відповів Гофмайер, — я згоден відповісти на ваші запитання.
— Дякую. Скажіть, ви недавно прийшли до цієї чудової й по-справжньому доброчесної ідеї боротьби за чисте кохання чи завжди дотримувалися цих принципів, яким тепер так самовіддано служите?
— Я завжди дотримувався цих принципів…
— І до війни, і під час війни, і після неї?
— Так.
— Ці самі принципи ви визнавали і в тридцяті, і в сорокові, і в п’ятдесяті роки?
— Так.
— Отже, ви вірили в чисте кохання, перебуваючи в рядах гітлерівської партії і СС?
— Хто вам сказав про це?
— Ви самі. Ви ж сказали, що вірили в сороковому році в ті самі принципи, що й тепер… Хіба не так?
— Хто вам сказав про СС?
— Ви не були членом СС?
— Не шантажуйте мене! Панове, — він повернувся до залу, — тут зібралася банда! Це червоні!
— Пане Гофмайер, ви уникаєте відповіді: ви були в СС?
Зал заревів.
— Панораму по обличчях! — крикнув Люс Георгу, який сидів за камерою. — Крупно!
— Зробив!
— Ще крупніше!
— Сволота! Негідники! Провокатори! — репетували старі, схопившись зі своїх місць.
Люс знов обернувся до Георга й засміявся, як видихнув:
— Знімайте звук, хлопці, і вимикайте світло! Все. Цей балаган мені більше не потрібен.
— Яке ви мали право знімати наші збори?! — надривалася бабуся, підскочивши до Люса. — Ми притягнемо вас до суду! Це провокація!
…Незабаром прибув наряд поліції. Гофмайєр звинуватив Люса в дифамації й наклепі і зажадав, щоб засвітили відзняту плівку. Довелося їхати в поліцію — пояснювати. Люс відмовився давати показання доти, поки не приїде адвокат. Він знав, що Гофмайєр нічого не доб’ється, бо Георг дістав у президента «чистих коханців» дозвіл на проведення зйомок. Однак Люс відчував, як калатає серце і бридко холонуть руки. «Рабська душа, — подумав він, — досі я не можу вичавити з себе страху».
Поліцейський офіцер, зробивши допит, сказав, що він не бачить протизаконних дій у тому, що сталося в барі під час зустрічі, запланованій керівництвом «асоціації по захисту чистого кохання». Він запропонував Гофмайєру оскаржити його рішення, плівку ж заарештовувати не став, бо Люс провадив зйомки згідно з дозволом, який він дістав офіційним шляхом.
— Я не міг би накласти арешт на плівку, пане Гофмайєр, бо конституція Федеративної Республіки гарантує свободу зібрань так само, як і свободу слова, — додав поліцейський.
— Плівка — не слово, пане офіцер, — заперечив Гофмайєр, — я оскаржу ваше рішення.
У Люса тремтіли руки, і він ненавидів себе за те, що Гофмайєр бачив, як у нього тремтіли руки.
Коли він повернувся до готелю, в «ресептіон», йому передали телефонограму з Кіпріані — там відпочивала Нора з дітьми. «Фрау Люс чекала дзвінка до третьої години ночі. Пана Люса просять не дзвонити до десятої години ранку, бо фрау Люс не буде в номері і нічний дзвінок може налякати хлопчиків»
Люс пішов до себе і сів біля вікна. Світанок був сірий, похмурий. Голуби, що літали над площею, здавалися брудними, немов чайки в гавані.
«Дурненька, — подумав Люс про дружину. — Вона хоче збудити в мені ревнощі. Я ж знаю, що, незважаючи на всі її істерики, вона найвірніша мені людина. Єдина вірна, до кінця. Вона думає, що коли ревнують, значить, люблять. Вона ніяк не хоче погодитись зі мною, що ревнощі — це від себелюбства. Рибонько моя…»