Лють

Майкл зітхнув і прихилився до стола. Попередній логопед лікувала Тіма, як могла. Малому потрібен був хороший фахівець, а хороші фахівці не входили у програму обов’язкового державного страхування.

— П’ятсот доларів, — сказала Джина. — Цього б вистачило до кінця місяця.

— Господи. — Майкл потер очі пальцями, відчуваючи наближення головного болю. Йому згадалися «БМВ» і «лінкольн», які він учора бачив біля будинку в Ґрейді. За гроші, на які було куплено ті машини, Тіма можна було б зводити до п’ятдесятьох хороших логопедів.

— Візьми з заощаджень, — сказав він.

Вона зневажливо пирхнула від сміху.

— Яких заощаджень?

Різдво. Вони витрусили всі відкладені гроші на Різдво.

— Я попрошу в лікарні ще одну зміну. — Вона підняла руку, попереджаючи його протест. — У нього має бути все найкраще.

— У нього має бути мати.

— А як щодо твоєї матері? — відбила вона.

Майкл міцно стиснув зуби, і на його обличчі з’явився затятий вираз.

— Я більше ні цента в неї не попрошу.

Вона поставила чашку на стіл, так грюкнувши, що кава вихлюпнулася на руку. Майкл не мав ані шансу на перемогу в цій суперечці — він знав, бо за останні п’ять років ця розмова відбувалася між ними мало не щотижня. Він працював понаднормово, намагаючись заробити більше, щоб у Тіма було все необхідне. Джина двічі на місяць відпрацьовувала зміни у вихідні, але щодо її роботи у свята Майкл був непохитний: у жодному разі. Він майже її не бачив. Іноді йому здавалося, що такий був її задум. Вони більше не були подружжям — вони стали партнерами, неприбутковою корпорацією, яка працювала задля покращення Тімового здоров’я. Майкл уже не пригадував, коли в них востаннє був секс.

— Учора ввечері дзвонила Синтія, — сказала Джина. Їхня розбещена сусідка. — У неї там дошка від підлоги відстала чи щось таке.

— Дошка відстала? — повторив він. — А де Філ?

Джина сперлася долонями на стіл і встала.

— У Ботсвані. Блін, Майкле, я не знаю. Вона спитала, чи зможеш ти її полагодити, і я сказала, що зможеш.

— А зі мною порадитися ти не могла?

— Хочеш — роби, не хочеш — не роби, — відрізала дружина, рвучко виливаючи недопиту каву в раковину. — Мені час вдягатися на роботу.

Він провів її поглядом до коридору. Такими були всі їхні ранки: Тім створював безлад, потім вони разом прибирали і спалахувала суперечка про якісь дурні поломки. Для повного щастя от-от мала приїхати Барбара. Майкл не сумнівався, що теща неодмінно знайде, на що поскаржитися: хай то біль у спині, мізерна сума чеку соціального страхування чи те, що він нагородив її розумово відсталим онуком. Останнім часом у неї з’явилася нова фішка: чіпляти на холодильник статті про синдром війни у Перській затоці — прозорий натяк на те, що Майкл в Іраку скоїв щось жахливе і за це на голови її рідних пала ця кара.

Майкл пішов у спальню і швидко вдягнувся. Душ він не приймав, щоб не йти у ванну і знову не зустрічатися з Джиною. Він побачив, що на під’їзну доріжку заїжджає Барбарина «тойота», і витяг з ящика для інструментів молоток. Потім прокрався через чорний хід, поки Барбара заходила через парадний.