Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості

Щоб творче відновлення змогло відбутися, ми мусимо пережити час скорботи. Коли йдеться про самознищення тієї частини свого «я», яке звикло всім догоджати і з яким ми вже давно мирилися, то оплакування тут не уникнути. Наші сльози готують ґрунт для нашого подальшого зростання. Без цього творчого зрошування ґрунт може так і залишитися неродючим. Ми мусимо дозволити, щоб нас пронизав біль. Пам’ятайте, що це корисний біль; блискавка дарує світло.

Як дізнатися напевно, що ви зайшли у глухий кут у своїй творчості? Заздрість — ось чудова підказка. Може, ви заздрите якимось творчим людям? Чи, може, говорите собі: «Я б теж так міг зробити, якби лише…». Ймовірно, ви переконуєте себе у тому, що варто вам почати ставитися до свого творчого потенціалу серйозно, і ви перестали б:

• говорити собі, що вже надто пізно;

• чекати миті, коли у вас з’явиться достатньо грошей, щоб почати займатися улюбленою справою;

• переконувати себе, що коли у вас прокидається прагнення до більш творчого життя, то це у вас говорить винятково самолюбство;

• говорити собі, що мрії не мають значення, тому що це лише мрії, а мислити потрібно тверезо;

• боятися, що рідні і друзі думатимуть, ніби ви з’їхали з глузду;

• говорити собі, що творчість — це розкіш, і що потрібно бути вдячним за те, що маємо.

Коли ви вчитиметесь розпізнавати митця у собі, плекати і захищати його, ви позбудетесь болю і творчої скутості. Ви навчитеся розпізнавати власний страх і боротися з ним, зумієте позбуватися рубців від давніх емоційних ран і ставатимете все більш упевненими у собі. Ми обговоримо старі руйнівні уявлення про творчість і позбудемося їх. Під час роботи з цією книжкою у вас відбудеться інтенсивна цілеспрямована зустріч з власним творчим началом — з вашими внутрішніми невдахами і переможцями, бажаннями і страхами, мріями, надіями і тріумфами. Завдяки цій зустрічі ви відчуватимете піднесення, пригніченість, злість, страх, радість, надію, і врешті-решт свободу.