Десяте Правило Чарівника, або Фантом

Бачачи, що йому не вдалося змусити Річарда благати про пощаду, солдат знову розсміявся і послав Келен повітряний поцілунок.

— Скоро я буду з тобою, мила — тільки врятую тебе від твого нікчемного чоловіка.

Він був чудовиськом. І це чудовисько скоро відправиться до коханої жінки Річарда. До беззахисної, переляканої жінки, чиї страждання в руках цих тварин ще тільки починаються.

Чудовисько. А що, якщо Шота мала на увазі саме це? Одного разу відьма сказала, що у Келен обов'язково народиться чудовисько, якщо вони з Річардом одружаться і зачнуть дитя. Вони завжди припускали, що пророкування Шоти означає, що їх син успадкує не тільки дар Річарда, а й силу Сповідниць. Силу Келен. Але, можливо, пророкування відьми мало зовсім інше значення. Зрештою, жодне з пророцтв Шоти не збулося так, як вона представляла. Незважаючи на всю її впевненість.

Пророцтва Шоти завжди збувалися. Але збувалися вони завжди самим несподіваним чином. Ніхто і уявити не міг, чим обернеться її чергове видіння, і в той же час, воно завжди виявлялося правдивим. Чи можливо, що це і було справжнє значення того давнього передбачення? Ланцюжок подій, нарешті, досяг кульмінаційного моменту, і настає час йому збутися? Адже Шота категорично попереджала їх не одружуватися, інакше Келен стане матір'ю чудовиська. Але вони одружилися. Чи не могло виявитися, що вони виконали пророцтво? Можливо, в цьому і полягало його справжнє значення?

Річард задихався від сліз. Його смерть — не найстрашніше з усього, що відбувається. Келен очікувала доля гірше смерті. Її чекало жалюгідне існування в руках тих тварин, і можливо їй належало стати матір'ю звіра-чудовиська.

— Річард, ти знаєш, що я люблю тебе! Це саме головне — я люблю тебе!

— Я теж тебе люблю, Келен!

Нічого більш значущого в голову не приходило. Та й не було нічого важливішого. Ті прості слова містили в собі ціле життя, смисл, цілий світ, повний сенсу.

— Я знаю, любов моя, — сказала вона, і в її прекрасних очах на мить спалахнула іскра скороминущої посмішки. — Знаю.

Прямо біля лиця Річард побачив зігнуте лезо, і інстинктивно відсахнувся. Солдат, що стояв у нього за спиною, чекав цього, і уперся коліном у спину між лопаток, не даючи Річарду відкинутися назад. Потім кат потягнув його за волосся вгору.

Побачивши, що відбувається, Келен знову закричала і з новою силою прийнялася звиватися в обіймах чоловіків, які тримали її.

— Не звертай на них уваги Річард! Просто подивися на мене! Річард! Дивись на мене! Думай про мене! Думай про те, як сильно я тебе люблю!

Річард знав, що вона робить.

— Пам'ятаєш день нашого весілля? Я згадала його, Річард. Я завжди його пам'ятала.

Вона намагалася в останній раз подарувати йому радісні, ніжні думки.

— Я пам'ятаю той день, коли ти просив мене стати твоєю дружиною. Я люблю тебе Річард. Пам'ятаєш наше весілля? А будинок духів?