Нікомахова етика
- Автор: Аристотель
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Переводчик: В. Ставнюк
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Нікомахова етика». Краткое содержание книги:
(25) Демодок Лероський - ліричний поет VI ст. до Р.Х.
Оскільки один, [а саме непоміркований], такий, що не по переконанню (δια το πεπεΐσθαι) домагається тілесних задоволень і понадміру і всупереч правильному судженню, а інший [тобто розбещений], - по переконанню, тому що він така людина, якій властиво їх домагатися, остільки першого легко переконати, а іншого - ні. [15] Річ у тім, що доброчесність дотримується принципу, а ницість [вдачі] знищує, для вчинків же принцип - цільова причина (το ου ένεκα), подібно до того як припущення (α'ι υποθέσεις) [є цільовими причинами] в математиці, Звичайно, як у ній роздум (Ь λόγος) не навчає началам, так і в випадку зі вчинками, зате доброчесність, - від природи вона, а чи від звички,- [навчає] складати правильну думку про начало [як принцип]. Таким чином, цей самий [наділений цією доброчесністю] - [20] розсудливий, а протилежний йому - розбещений.
Може існувати хтось, від пристрасті несамовитий всупереч правильному судженню, який охоплений пристрастю настільки, щоб не діяти згідно з правильним судженням, але не настільки, щоб бути переконаним у тім, що деяких задоволень треба безсоромно домагатися. Саме він і є непоміркованим <як> кращий, [25] ніж розбещений, і не властиво поганий (φαΰλος 6<πλώς), тому що найкраще, а саме принцип, у ньому зберігається. Інший, протилежний цьому, дотримується [правильного судження] і не стає несамовитим, принаймні від пристрасті. Звідси, нарешті, ясно, що цей останній склад [душі] доброчесний, а перший - поганий.
10 (IX). Чи є, таким чином, поміркованим той, хто дотримується якого б то не було судження і якого б то не було [30] свідомого вибору, або той, хто дотримується правильного вибору; а також чи є непоміркованім тільки той, хто не дотримується якого б то не було свідомого вибору і якого б то не було судження, або тільки той, хто не дотримується непомилкового судження і правильного вибору, як і було поставлено питання раніше(26) ?
(26) Див.: 1146а16-31.
Чи, можливо, тільки привхідним чином людина дотримується якого б то не було вибору, а по суті (КОС0' осЬтб) [35] один дотримується, інший не дотримується тільки істинного судження і правильного вибору? Адже коли дехто обирає щось 1151b певне або домагається задля чогось визначеного, то, по суті, саме те переслідує і обирає, а перше - привхідним чином. Поняття "по суті" означає для нас "властиво" (απλώς). Отже, виходить: хоч у якомусь значенні людина дотримується якої б то не було думки (δόξη), так само як і відступає від неї, але у властивому значенні один дотримується, а інший відступає від істинної думки.
Є люди, [5] які залишаються вірними (έμμενετικοί) своїм переконанням (τη δόξη), їх називають упертими (ο'ι Ίσχυρογνώμονες), їх важко переконати (o't δύσπειστοι) і нелегко примусити змінити переконання (ουκ εϋμετάπειστοι). У них є якась схожість з поміркованим, так само як у марнотратника зі щедрим і в сміливця з відважним, але багато в чому вони різні. Адже поміркованим буде той, що не змінився під впливом пристрасті і потягу, [10] хоч при відомих обставинах і він піддається переконанню. А ті, інші, не переконуються розміркуванням (υπό λόγου), оскільки все-таки сприйнятливі до потягів і більшість ведена задоволеннями.
Уперті самовпевнені (ο'ι Ίδιογνώμονες), неуки (ο'ι αμαθείς) і неотесані (ОЇ αγροΐκοί), причому самовпевнені уперті через задоволення і страждання; дійсно, вони радіють перемозі, коли не [15] дадуть себе переконати, і страждають, коли їхні [думки] відводяться, на зразок поставленого на голосування (ώσπερ ψηφίσματα). Цим вони більше схожі на непоміркованих, ніж на поміркованих.
Є, однак, і такі, що не дотримуються [своїх власних] переконань (τοις δόξασιν оіж έμμένουσιν), але не через непоміркованість; такий, наприклад, у Софокловому "Філоктеті" Неоптолем: нехай він через задоволення і не став дотримуватися [свого], але це задоволення прекрасне (καλή), бо [20] для Неоптолема прекрасно було говорити правду, а Одіссей переконав його обманювати(27). Дійсно, не всякий, хто здійснює якийсь вчинок задля задоволення, є розбещеним, поганим або непоміркованим, але тільки той, хто робить це задля чогось ганебного [задоволення].
(27) Див.: 1146а18-21 з прим.
11.Оскільки бувають і такі люди, яким властиво насолоджуватися тілесними [благами] менше, ніж належить, причому не дотримуючись [правильного] судження, то хто [25] знаходиться посередині між такою людиною і непоміркованим - поміркований, бо якщо непоміркований не дотримується [правильного] судження через певне перевищення (δια το μάλλον τι) [міри в задоволеннях], то другий - через певне заниження (δια το ήττον τι); що ж до поміркованого, то він дотримується [правильного] судження і не відвертається [від нього] ні по одній, ні по іншій причині.