Молоко з медом
- Автор: Ягелло Иоанна
- Серия: Лінка #4
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Урбіно
- ISBN: 978-966-2647-55-6
- Переводчик: Божена Антоняк
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Молоко з медом». Краткое содержание книги:
А найгірше, що Наталія з мамою збиралися поїхати на лижі, якраз на свята. Проте вона не хотіла бути ці десять днів без нього. Усі свята й Новий рік! Від самої думки про це їй робилося недобре. Як вона витримає? Азор ніде не їхав. І це було ще гірше.
Мама, дві її подруги. І Наталія на додачу. Господи, і навіщо їй узагалі туди пхатися? Не краще їм побути без неї, у своїй компанії? Наталія довго думала й розробила план дій. Вона колись читала, що сира картопля викликає лихоманку. І з’їла кілька картоплин. Гидота, справжня гидота! На жаль, жодної гарячки це не викликало.
— Ти збираєшся? — запитала мама. — Потяг о сьомій. Не знаєш, де отой мій класний кондиціонер для волосся? — мама тримала косметичку.
— Щось я погано почуваюся, — поскаржилася Наталія. — Мене нудить.
— Ой, — засмутилася мама й відразу заходилася витягати якісь шлункові краплі й ліки. А Наталія пішла до ванної й зробила те, що вміла найкраще. Запхнула два пальці до горлянки. Та вона не передбачила одного. Того, що мама не на жарт злякається, бо подумає, що її хвороба повернулася.
— Знову блюєш? — накинулася вона на доньку. — І їсти перестала?
— Ні, мамо, — Наталія не втрималася й вибухнула сміхом.
— І що це тебе так розсмішило? Не розумію! Це ж серйозні речі!
— Мамо, я здорова, присягаюся. Тобою, татом і взагалі!
— Ну, тоді що це з тобою?
Наталія продовжувала реготати.
— Блін, а я ж колись так гарно вміла брехати, — сказала вона.
— А ти брешеш?
— Ага. Я прикидалася. Зі мною все гаразд, — пояснила вона, засмутившись, що її план зійшов нанівець. — Я просто… не хочу ніде їхати.
— Але чому? — запитала мама, досі тримаючи в руках косметичку, мовби не знала, що з нею робити. Схоже, що їй було дуже прикро.
«Бо я мушу вчитися, бо треба підготувати важливу презентацію, бо не люблю гори, бо мені ноги болять і я не можу їздити на лижах, бо в школі наказали прийшли між Різдвом та Новим роком, щоб приготувати декорації…» Усе це вона могла б сказати. Якби вміла брехати, але вона, схоже, розучилася.
— Бо я закохалася, — відповіла Наталія. — І не витримаю без нього… так довго.
— Ти здуріла? Не хочеш їхати, бо закохалася?
«Я так і знала, що мама нічого не зрозуміє, — майнула Наталії думка. — Не зрозуміє, бо давно такого не відчувала».
— Якщо ти сподіваєшся, що я залишу тебе тут саму… Крім того, ми ж мали їхати разом!
— Та ні, мамо, я знаю. Гаразд. Мені справді треба зібратися.
Вона весь час хихотіла. Попри те, що план не вдався, її все чомусь смішило. Нічого не вдієш. Доведеться влаштувати вимушену перерву. Наталія подзвонила до Азора, звістка про її від’їзд його приголомшила, але вони втішали одне одного, що це лише десять днів. Після Нового року Наталія повернеться.
Лінка готувалася до святвечора. Позаяк останнім часом її дуже цікавила їжа й постійно хотілося скуштувати чогось новенького чи просто щось пожувати, ці приготування видавалися їй дуже важливими. Спробувала оселедця з цибулею. Ммм… смакота. Найдужче кортіло поласувати сирником, який вона сама спекла, але його ще не різали, до того ж, він був прикрашений поливою й рожевими цукровими намистинками. Тут і шматочка не відкраєш, бо відразу помітять. А що, коли… Лінка обережно вийняла сирник із форми, ніби вдаючи, що хоче покласти його на таріль. А тоді взяла широкого ножа й відбатувала денце пирога. На жаль, усе це помітив Кай, який саме прийшов на кухню.
— Що робиш? — поцікавився братик.
— Вирівнюю сирник, — пояснила Лінка. — Денце було… кривувате. Довелося відрізати. Хочеш шматочок?
І за мить обоє ласували денцем.
Кай витріщався на сестрин живіт.