Гаррі Поттер і в'язень Азкабану (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #3
- Год: 2002
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-36-9
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
Гаррі здалося, що грюкнули двері спальні. Він нарешті спромігся розсунути запону, і тієї ж миті Дін Томас засвітив ліхтарик.
Рон з нажаханим обличчям сидів на ліжку, а його запона з одного боку була роздерта.
- Блек! Сіріус Блек! З ножем!
- Що?!
- Тут! Щойно! Порізав запону! Розбудив мене!
- Роне, може, тобі наснилося? - засумнівався Дін.
- Гляньте на запону! Я ж кажу, що він був тут!
Усі зірвалися з ліжок. Гаррі першим підбіг до дверей, і вони помчали сходами донизу. Позаду відчинялися двері й лунали заспані голоси.
- Хто кричав?
- Що тут діється?
Порожня вітальня, яку освітлював дотліваючий камін, була захаращена залишками святкування.
- Рон, ти впевнений, що тобі не наснилося?
- Кажу ж тобі: я його бачив!
- Що тут за галас?
- Професорка Макґонеґел звеліла всім спати!
Сходами зійшло кілька дівчат, позіхаючи й запинаючи халати. Посходилися також і хлопці.
- Чудово, ми що, продовжуємо? - зрадів Фред.
- Усім негайно нагору! - скомандував Персі, що поспіхом забіг до вітальні, пришпилюючи до піжами значок шкільного старости.
- Персі... Сіріус Блек! - ледь чутно вимовив Рон. - У нашій спальні! З ножем! Розбудив мене!
У вітальні запала тиша.
- Дурниці! - приголомшено гиркнув Персі. - Ти переїв, Роне... а тепер бачиш кошмари...
- Кажу ж тобі...
Знову з'явилася професорка Макґонеґел. Вона грюкнула портретом і люто роззирнулася довкола.
- Я, звичайно, рада, що Ґрифіндор переміг, але це вже переходить усякі межі! Персі, я була про тебе кращої думки!
- Я їм не дозволяв, пані професорко! - обурено набундючився Персі. - Навпаки, я наказав негайно лягати! Моєму братові Рону приснився кошмар...
- ЦЕ НЕ КОШМАР! - заверещав Рон. - ПАНІ ПРОФЕСОРКО, Я ПРОКИНУВСЯ, А НАДІ МНОЮ СТОЯВ СІРІУС БЛЕК І ТРИМАВ НОЖА!
Професорка Макґонеґел втупилася в Рона.
- Не мели дурниць, Роне! Як він міг проникнути крізь отвір за портретом?
- А ви спитайте в нього! - показав Рон тремтячим пальцем на портрет сера Кадоґана. - Запитайте, чи він бачив...
Підозріло зиркаючи на Рона, професорка Макґонеґел штовхнула портрет і вийшла. Уся вітальня затамувала віддих.
- Сер Кадоґан, чи впускали ви щойно у ґрифіндорську вежу якогось чоловіка?
- Авжеж, милостива пані! - вигукнув сер Кадоґан. Запала приголомшлива тиша.
- Ви... ви це зробили? Але... а як же пароль?..
- Він знав усі паролі! - гордо повідомив сер Кадоґан. - На цілий тиждень, люба пані! Вони були в нього записані на папері!
Професорка Макґонеґел знову пройшла крізь отвір і стала перед ошелешеними учнями. Вона була біла мов крейда.
- Хто з вас... - почала вона тремтячим голосом, - який найбезпросвітніший телепень записав паролі на цілий тиждень і всюди їх порозкидав?!
Мертву тишу порушив ледь чутний переляканий писк. Невіл Лонґботом, тремтячи з голови до своїх пухнастих капців, повільно підняв руку.
- РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ -
Снейпова досада
Тієї ночі у ґрифіндорській вежі так ніхто й не заснув. Замок знов обшукували, а ґрифіндорці цілу ніч просиділи у вітальні, чекаючи вісток про Блека. На світанні професорка Макґонеґел прийшла повідомити, що він і цього разу вислизнув.
Наступного дня у замку з'явилися ознаки нових заходів безпеки. Професор Флитвік навчав вхідні двері розпізнавати збільшене зображення Сіріуса Блека. Філч метався коридорами, забиваючи дошками геть усе - від найменших тріщин у стіні до мишачих нірок. Сера Кадоґана звільнили з роботи. Його портрет знову занесли в порожній закуток на восьмому поверсі, а Гладка Пані повернулася на своє звичне місце. Її фахово відреставрували, але вона й далі була знервована і погодилася повернутись на роботу лише за умови, що їй нададуть додаткову охорону. Спеціально для цього найняли групу похмурих тролів, які загрозливо міряли кроками коридор, хрипко перемовлялися і міряли, в кого більший кийок.
Гаррі зауважив, що однооку відьму на четвертому поверсі ніхто не охороняв. Очевидно, Фред і Джордж мали рацію: окрім них, а тепер ще й окрім Гаррі, Рона й Герміони, ніхто не знав про таємний хід під відьмою.
- Думаєш, треба комусь про це сказати? - запитав Гаррі Рона.
- Ми знаємо, що він не проникав сюди через «Медові руці», - відповів, не задумуючись, Рон. - До нас дійшли б чутки, якби він туди вдерся.
Гаррі був радий, що Рон думає так само. Якби однооку відьму також забили дошками, він би не міг уже потрапити в Гоґсмід.
Рон відразу прославився на цілу школу. Вперше в житті він, а не Гаррі, був у центрі уваги. І Ронові це відверто подобалося. Хоч він ще й не зовсім оговтався після нічних переживань, проте кожному цікавому захоплено і в деталях розповідав про ту подію.