Сага про Єсту Берлінга
- Автор: Лагерлеф Сельма Оттилия-Ловиса
- Серия: Вершини світового письменства #9
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Ольга Дмитрівна Сенюк
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Сага про Єсту Берлінга». Краткое содержание книги:
«Сага про Єсту Берлінга» — перший роман знаменитої шведської письменниці, лауреата Нобелівської премії з літератури (1909), про священика, який стає волоцюгою і приєднується до компанії колишніх військових-авантюристів. Пригоди Єсти і його нових друзів стають змістом цієї книги.
Перейти на страницу:
Тихо зронює троянда бляклі пелюстки
Без жалю й без мук,
Так хотіли б ми віддати і своє життя.
Хай полине в безмір синій, наче скрипки звук.
Наче жовтий лист осінній, капне в небуття.
Ми розтягуємо нудно на років низки
Лагід світу, споживаєм, ніби хліб, красу,
Чи ж не краще тихо вмерти, зникнуть завчасу,
Як троянда тихо ронить бляклі пелюстки?
На тремтливих крильцях лилик пролетів повз нас,
Мов химерна квітка із небесних піль.
А в стужіле серце стука вже нелюбий гість:
Прикре запитання, давнє, наче біль,
Бо ніхто на нього нам не відповість:
Де полине дух наш, як настане час,
Цю зелену землю кинути навік?
Де шляхи душі людської і який їм лік?
Відповість хіба цей лилик, що летить повз нас.
До мого плеча кохана прихиля шовкові коси
І шепоче тихо-тихо так: «Ти не думай, ніби душі у безмежний простір линуть.
Ти не думай, що, померши, я блукатиму в світах.
Знайде мій бездомний дух свою стежину:
Я прийду і житиму в твоїй душі».
О нещастя! Серце завмирає з болю!
Що це — смерть? Невже востаннє я сиджу з тобою?
І востаннє вже цілую ці шовкові коси?
Так минає рік за роком. І не раз вночі
Я сиджу на давнім місці в темряві німій,
Та коли зненацька місяць блисне в небесах,
Я лякаюся, бо місяць — тихий свідок мій,
Моїх сліз, що мерехтіли на її косах,
Поцілунків, що губились на її плечі.
Муко пам’яті! Довіку я каратись мушу,
Що довів до згуби чисту, непорочну душу
Тими мріями на ганку пізно уночі.
Перейти на страницу: