Пірат

— Але ж я навіть не знаю вашого імені.

— Це ми можемо поправити,— він витяг зі свого гаманця візитку і простягнув їй.

Вона розглянула її.

— Бейдр Аль Фей. «СБКРІ Інк., 70, Уолл-стрит, Нью-Йорк»,— прочитала вона вголос. — «СБКРІ» — що це означає?

— Це назва моєї фірми,— сказав він. — “Спілка близькосхідних компаньйонів по розбудові та інвестиціях”.

— Ви — не американець?

— Ні, а ви гадали, що я — американець?

— Я думала, що ви єврей,— сказала вона.

— Чому?

— Не знаю. Гадаю, що з вашої зовнішності.

— Багато людей роблять таку саму помилку,— сказав він благодушно. — Я — араб.

Вона помовчала, потім знову заглянула в візитку.

— Там щось не так? — швидко спитав він.

— Ні, я просто думала, от і все,— вона підвела на нього очі. — Я ніколи не робила нічого подібного.

— В житті усе завжди робиться в перший раз.

— Можна мені подумати і повідомити вас зранку?

— Звичайно, можете. Та шкода пропускати цілий сонячний день.

Вона знову завагалася.

— А ви це серйозно? За цим нічого не криється?

— Навіть тіні немає.

Вона піднесла келих до уст і спорожнила його.

— Моя кімната нагорі, в цьому готелі. Я підіймуся і зберу свої речі. За п'ятнадцять хвилин я буду готова.

— Добре,— сказав він, помахом руки вимагаючи розрахунок. — За цей час я встигну зателефонувати в справах і домовитися про авіарейс. Ми можемо забрати мої речі по дорозі до летовища.

Коли лімузин повільно пробирався до летовища, знову пішов сніг. Джабір мовчки сидів поруч з водієм, курячи сигарету.

— А ми не запізнимося на рейс? — спитала вона.

— Ні в якому разі,— відказав Бейдр.

— Як ви гадаєте, політ не затримається через погоду?

— Я літав у значно гіршу погоду.

Коли вони зайшли в аеропорт, зали були майже безлюдні. Джабір та водій несли за ними валізи.

— Я не бачу пасажирів,— сказала вона, коли вони підходили до виходу на посадку. — Ви впевнені, що літак там є?

— Літак там є,— посміхнувся він.

І тільки тоді, коли вони вже були на трапі, підіймаючись в «Лір Джет», вона усвідомила, що вони заходять у приватний літак. Вона затрималась на верхній сходинці і глянула на нього.

Він заспокійливо кивнув головою.

Стюард чекав на вході.

— Добрий вечір, пані. Добрий вечір, містере Аль Фей. — Він повернувся до Джордани. — З вашої ласки, дозвольте мені показати ваше місце.

Він підвів Джордану до зручного відкидного фотелю і взяв у неї пальто. Потім він перехилився і застебнув ремінь безпеки.

— Вам зручно, пані?

— Так, дякую.

— Дякую вам, пані,— сказав він і відійшов.

Бейдр сів поруч з нею і защепнув свій ремінь безпеки. За хвилину стюард повернувся з пляшкою «Дон Периньйону» і двома келихами. По кивку Бейдра він наповнив обидва келихи і знов пішов.

Бейдр підняв свій келих.

— Щиро вітаю вас на борту «Зорі Сходу».