Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.
- Автор: Куц В. М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Національна академія прокуратури України
- Жанр: право
Электронная книга - «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.». Краткое содержание книги:
За влучним висловом видатного криміналіста О.Ф. Кістяківського, покарання необхідне суспільству не тому, що воно справедливе, а справедливим воно є саме тому, що необхідне суспільству. Тобто покарання – це необхідний засіб кримінально-правового впливу на злочинців, без якого людству обійтися неможливо, інакше справедливість буде недосяжною.
2. Законність покарання полягає у вимозі призначення покарання в точній і повній відповідності із кримінальним законом. Згідно з цим принципом: а) покаранню підлягає лише та особа, яку визнано винною у вчиненні злочину; б) покарання призначається лише за вироком суду; в) усі види покарань передбачено в законі; г) кожен з цих видів покарань може призначатися судом лише на підставі, у порядку та межах, установлених законом. Принцип законності припускає також визначеність покарання в судовому вироку. Це зазначено і в положеннях ст. 73 КК України, де встановлено правила обчислення строків покарання.
Нині постає проблема співвідношення законності покарання з його правомірністю. Усе частіше суди орієнтуються при прийнятті рішення не на «букву» закону, а на «дух» права, тобто на справедливість. Зазначена проблема вирішується в контексті більш загальної філософсько-правової проблеми співвідношення права і закону, як сутності і явища, змісту і форми.
3. Обґрунтованість покарання у вироку полягає в тому, що останнє застосовується лише тоді, коли це дійсно необхідно і доцільно (ч. 2 ст. 65 КК України). Там, де немає в цьому потреби, а, навпаки, доцільним є звільнення від покарання, суд керується положеннями Розділу XII Загальної частини КК України. З обґрунтованістю покарання тісно пов’язана і обов’язковість його мотивування у вироку. Необхідність такого мотивування зумовлена єдністю злочину і покарання, яка у вироку набуває свого конкретного прояву. Покарання призначається лише обвинувальним вироком суду, в якому доводиться винність підсудного у вчиненні певного злочину. Тому мотивування, що обґрунтовує факт вчинення злочину і його кваліфікацію, визначає як свій наступний елемент і необхідність мотивування покарання, призначеного цим вироком. Як застосування покарання неможливе без вчинення злочину, так і констатація у вироку винності підсудного у певному злочині неможлива без мотивування не тільки цього висновку суду, а й призначеного за злочин покарання.
Обов’язковість мотивування покарання випливає також із структури (конструкції) санкцій статей Особливої частини КК України, бо всі вони є відносно визначеними, альтернативними або кумулятивними (в яких поряд з основним покаранням фігурує додаткове) тим самим припускають, що призначення того чи іншого виду основного покарання, обрання конкретної його міри, приєднання додаткового покарання до основного обов’язково мають бути вмотивовані у вироку. Вимога мотивування покарання є загально відомою. Її закріплено як у КПК України, так і в деяких положеннях КК України. Так, у ст. 69 КК України закон зобов’язує суд мотивувати призначення більш м’якого покарання. Урахування при призначенні покарання тяжкості вчиненого і особи винного (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України), обставин, які пом’якшують (ст. 66 КК України) та обтяжують (ст. 67 КК України) покарання, теж припускає належне мотивування у вироку обраної судом конкретної міри покарання. Тому Пленум Верховного Суду України звертає увагу судів на те, «... що висновки з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку» (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 pоку).