Cеред таємниць і чудес

Католицький монастир існує і досі і за такий довгий час свого існування встиг завдяки мощам накопичити величезні багатства. Траплялося часто, що багаті хворі, зцілені цими мощами, вкладали в монастир для поминання своєї душі великі капітали. Таких пожертвуваних капіталів не тисячі, а мільйони. Ще більше мільйонів зібрано тим же монастирем по копійці з віруючої бідноти, яка приходить багато сотень років до цих мощей на поклоніння. Але особливо збагатили монастир різні заповіти. За цими заповітами відійшли до нього величезні і багаті маєтки. Сам монастир став таким чином землевласником і поміщиком, і в нього з’явилися спільні інтереси з іншими такими ж власниками. Він теж почав віддавати свою землю в оренду сусіднім селянам, збираючи з них добрий прибуток.

Траплялось нерідко, що між селянами і поміщиками починалися незгоди. Бувало навіть так, що справа між ними доходила до справжньої війни. В таких випадках монастир святого Юста завжди ставав не на бік селян, а на бік поміщиків. Абат, тобто наставник монастиря, надівав своє вбрання і йшов до селян, щоб переконати їх не виступати проти панів. «В письмі сказано, — твердив абат, — раб хай покориться своєму панові». Ще говорив абат: коли комусь на цьому світі дуже тяжко живеться, то тільки через те, що сам бог посилає таке покарання людям за гріхи. Супроти ж бога йти не годиться. І на доказ цього абат, як завжди, говорив довго і палко. Коли ж його промови не впливали на селян, які збунтувалися, тоді абат нагадував їм про кістки, тобто мощі, святого Юста і про всі чудеса, що стільки років над ними творяться. «Чи хочете ви накликати на себе гнів святого?» — вигукував абат. І він розповідав про якесь його чудо, підхоже для даного випадку. Але селяни і без абата вірили в чудеса святого Юста, і коли духовник розповідав про них, їм ставало страшно… І чудеса, і навіть розповіді про них нестерпно залякували їх. І селянам тоді пригадувались жахливі муки пекла, які «уготовано кожному грішникові за неповажання святих і за невір’я в чудеса».