Долі та фурії
- Автор: Грофф Лорен
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-727-964-7
- Переводчик: Ольга Захарченко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Долі та фурії». Краткое содержание книги:
В центрі сюжету — життя успішного драматурга Ланселота «Лотто» і його коханої дружини Матильди, яка усе життя провела в тіні чоловіка. Дія роману розгортається у Нью-Йорку впродовж двадцяти п’яти років. Але одного дня стає зрозуміло, що самозакоханий геній Лотто — лише маріонетка в руках своєї дружини. Зовні ідеальний шлюб іде тріщинами: повага поступається місцем брехні, кохання —інтригам.
Йдучи він усе згадував те, що сталося на симпозіумі. Прокручував його в голові і так, і сяк, й інак. Через кілька годин йому подумалося, що він усе це розказує в барі кільком своїм друзям. Ще через якийсь час ці уявні друзі трохи випили й уже сміялися з цієї історії. Ще кілька разів «передивившись» цю подію, він відчув, що вона більше не зачіпає його. Вона перетворилася на комічний випадок, нічого ганебного в ній не було. Він не був жінконенависником. Він міг покликати у свідки сотні жінок ще з того часу, до Матильди, щоб вони підтвердили відсутність у нього жінконенависництва. Його просто неправильно зрозуміли! Побоювання, що Матильда залишить його, притупилися від «пережовування» всіх подій. Надмірна реакція, їй ще самій буде соромно за себе. Це вона проситиме в нього пробачення. Вона довела свою точку зору, треба віддати їй належне. Він її не звинувачує. Вона любить його. У глибині душі він був оптимістом. Усе буде добре.
Він увійшов у місто й мало не заплакав від вдячності за те, що будинки стояли тут тісніше, за те, що тут були тротуари, за те, що тут світили вуличні ліхтарі й так м’яко вели його від одного до наступного.
Він відчував, що в нього ноги в крові. Він обгорів на сонці, в роті пересохло, шлунок зав’язався вузлом від голоду. Від нього тхнуло так, ніби він купався у ставку поту. Він насилу дошкандибав до готелю, і коли увійшов, то портьє, який напередодні побожно вписував їх у журнал, тільки й вимовив:
— Ой, лишенько! Містере Саттервайт, що сталося?
І Лотто проскрипів:
— Мене пограбували, — і так воно й було в якомусь сенсі, бо публіка обібрала його гідність до нитки. Портьє покликав коридорного, який привіз готельне крісло на колесах, і Лотто доставили ліфтом до дверей його номера, дістали ключ і вкотили крісло всередину. А тут оголена Матильда сиділа в ліжку під простирадлом і посміхалася йому.
— А ось і ти, коханий, — промовила вона.
Яке надзвичайне самовладання. Воістину вона була одним із чудес світу.
Коридорний вклонився й вийшов, бурмочучи щось про безплатне обслуговування в цей час.
— Води, — прохрипів Лотто. — Будь ласка.
Матильда встала, наділа халат, пішла у ванну, набрала з-під крану склянку води й принесла йому. І все це якось повільно. Він випив одним ковтком.
— Дякую. Іще, будь ласка, — попросив він.
— Щаслива служити, — сказала вона, широко посміхаючись. І не ворухнулася.
— М, — повторив він.
— Так, мій творчий генію? — обізвалася вона.
— Досить уже покарань. Я дурень, і мене не можна пускати між люди. Я ношу свій привілей, як невидимий плащ, і уявляю собі, що він надає мені надможливості. Я заслуговую на те, щоб мене принаймні на день забили в колодки і, можливо, швиргонули в голову кілька тухлих яєць. Мені дуже шкода.
Вона сиділа на краю ліжка і спокійно дивилася на нього.
— Було б краще, якби це було щиро. Ти зарозумілий.
— Я знаю, — сказав він.
— Твої слова важать більше, ніж слова багатьох інших людей. Ти бездумно кидаєшся ними і можеш образити багато кого, — сказала вона.
— Мене хвилює, чи не образив я тебе, — мовив він.
— Не треба про мене так турбуватися. Ти не можеш говорити за мене. Я не належу тобі, — сказала вона.
— Я не робитиму нічого такого, що б могло тебе засмутити. Чи не могла б ти, будь ласка, будь ласка, будь ласка, принести мені ще води?
Вона зітхнула й принесла йому ще води. У двері постукали. Вона відчинила — там був коридорний зі столиком на коліщатах. А на столику були відерце з шампанським, і тарілка з лососем та спаржею, і кошик із м’якими гарячими рогаликами, і шоколадний торт на десерт, вітання від готелю і вибачення за пограбування.
Сан-Франциско — геніальне місто здебільшого, а таке нечасто траплялося. Якщо йому потрібна медична допомога, то в них є свій лікар, і так далі. Будь ласка, повідомте нам, якщо ми ще щось можемо для вас зробити.
Лотто допався до їжі, а вона спостерігала. Він спромігся проковтнути кілька шматочків, і його почало нудити.
Тоді він устав, хоча ноги були немов обрубані сокирою, і пошкандибав у ванну кімнату, викинув свій одяг і взуття просто в урну і надовго заліг у гарячій ванні, спостерігаючи, як із його ран тягнуться ниточки крові.
Він позривав усі або майже всі нігті на ногах. Він облив холодною водою обличчя й руки, які від сонця вкрилися пухирями. Встав, відчуваючи, як оновилося його тіло, й за допомогою Матильдиного пінцета повидирав тонкі довгі волосини з мочок вух, і втер у шкіру на лобі дорогезний жінчин лосьйон, намагаючись витерти зморшки.