Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)

На похорон Дорогого Товариша не пустили нікого крім 12-ох членів хору. Поховали його в паперовім білю, а всі річи сконфіскували. Ще одно характеризує польських лицарів: В два дні по похороні виділи ми, як польський оФІцир, адютант команданта табору, носив на собі гарні Яросевичеві чоботи!!

1 так на великім таборнім кладовищі, де рядами тягнуться могили бувших полонених Москалів і Румунів, стоїть у куточку самітня могила з дубовим хрестом . . . Там спочив один з тих 25.000 героїв, що не спроневі-рились передвчасно святій нашій ідеї, яким не страшний був ані тиф ні насадники „єдиний і неделімой“ на українській землі, ні большевики, які не втікали за Дністер ні за Збруч, а випили на придніпрянській землиці до дна чашу горя аж до часу підступного розоруження нас Поляками.

Щоб якнебудь поправити наше положення, ми зачали вносити просьби до вищих польських властей, а коли вони дійшли до відома Д. 0. Г. в Ґравденц, около 20. червня ц. р. зїхав ненадійно в товаристві других штабових старшин Генерал Роя, щоб нровірити наші домагання. На скільки тямлю ми представили ось які бажання:

1. Вияснення нашого положення: чи уважаеться нас полоненими чи інтернованими;

2. Справа вступлення до Української Армії;

3. Звільнення інвалідів, богословів і священиків;

4. Утворення кантини у власнім заряді;

5. Утворення старшинської харчівні та загальна контроля належних харчів;

в. Справа пошти, депозитів та поборів.

Комісія порадила нам внести подання до міністерства до Варшави, а на закиди що до неправильностей на поштовім тлі оправдувалась команда табору бракові українського цензора, хоча тогож таки ще дня найшов ґен. Роя лист в німецькій мові, якии від двох неділь лежав в канцелярії та не був цензурований.