Дике серце. Таємниця чоловічої душі

Ісусе, прийди і врятуй мене. Я знаю, що відбувається, я знаю, що це — атака. Але саме зараз все це виглядає таким справжнім. Ісусе, визволи мене. Витягни мене з-під цього водоспаду. Заговори до мене, врятуй моє серце, перш ніж я зроблю якусь дурницю. Визволи мене, Господи.

Повільно, майже непомітно, хвиля почала відступати. Мої думки і емоції заспокоїлися і повернулися до нормального стану. Поверталась ясність. Табірне вогнище знову стало табірним вогнищем. Ісусе, Ти знаєш про біль і розчарування в моєму серці. Що Ти хочеш, щоб я зробив? (Візит до бару вже не був серед варіантів, але я й досі планував провести решту вечора в кімнаті.) Хочу, щоб Ти повернувся назад і запросив свою дружину танцювати. Я знав, що Він мав рацію, я знав, що десь глибоко всередині саме те хотіло б зробити моє істинне серце. Проте це бажання і досі здавалося таким віддаленим. Я затримався ще на п’ять хвилин, у надії, що Він має для мене якийсь інший варіант. Він зберігав мовчання, проте атака завершилась, і від великого багаття залишилися лише жаринки. Ще раз я зрозумів, яким чоловіком хотів бути.

Я повернувся на весілля і запросив Стейсі до танцю. Наступні дві години вечора були для нас одними з найкращими за останній час. Ми ледь не програли лукавому; натомість цей вечір залишиться згадкою, якою ми довго-довго ділитимемося з нашими друзями.