Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
6 В інших варіантах Святогор таки передає меча, силу й коня Іллі Муромцю. В цьому, зрештою, суть билини, головна її думка: старший передає свою силу молодшому. Тут билина від часу втратила свій смисловий стрижень через пропуск у тексті. Пропонуємо це місце в переказі з варіанта, що його подав В. Авенаріус:
«— Бери-но ти, — каже Святогор, — мого славного богатирського меча і розрубай віко гострим мечем.
Узявся Ілля за того славного Святогорового меча, але не зміг із землі його підняти.
— Ти послухай-но, менший мій брате, нахилися до віка, припади до малої щілини, дмухну на тебе я богатирським духом.
Ілля нахилився до віка, припав до малої щілини, Святогор дихнув на нього тим богатирським духом, і почув Ілля, що в нього сили додалося втроє супроти колишньої. Ілля хотів розрубати домовину, але натомість на неї наскочили залізні обручі».
Святогор пропонує ще раз дихнути на Іллю, і вже тоді той відмовляється.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ І СВЯТОГОР 7
Ой із славного із города із Муромля, А із того села Карачаєва 8, Виїжджає славен молодець та Ілля Муромець У чисте поле погуляти. Приїжджає він к зеленому дубові, Коли то шум великий зчиняється, Діброва шумить, Сира землиця тремтить, Крик із крутих берегів розливається 9. Не встиг Ілля Муромець на зелен дуб налазити 10,
Коли глянь: їде богатир, сам вище лісу стоящого, І не спить, не дрімає, Головою хмари упирає. К зеленому дубу під’їжджав, Білополотняне шатро розкидав. Виходить ізвідтіль жона богатирськая. Такої красуні
На білому світі ніхто не видав, не чував:
Очі — ясного сокола,
Брови — горнього соболя, Росту високого, Стану гордопишного. Як вийшла вона із торби, Застеляла вона стіл скатертю білою, Заставляла вона їства та питва усякії. Пообідав Святогор-богатир Та пішов у шатро відпочивать. Тут богатир спать засинає, А красуня його богатирськая У чисте поле гулять виходжає 11. Як угледіла вона Іллю на зелен дубі, Так такими словами стиха промовляє: «Ой уже ти славен добрий молодець, Зійди ти з зелен дуба, Зійди та любов зі мною сотвори. А коли не зійдеш, Святогора-богатиря розбуджу І йому скажу,
Що ти мене насилу у блуд увів, Мене, молодую, із розуму звів, Тоді ж його меч,
А твоя голова з плеч.
То тоді Ілля Муромець думав-гадав:
«З бабою не розговоришся,
З Святогором не зміришся!»
Так тоді з зелен дуба ізходжав,
До красуні наближав,
Як би і любов із нею учиняв.
Взяла красуня Іллю за ручку білую
Та й пішла із ним у Святогорову глибоку торбу
Ночувати.
Ой рано-порано
Святогор із сну прокидався,
На білі ноги вставав,
Ворон-коня богатирського сідлав,
К Святим Горам виїжджав.
Тоді-то його кінь став спотикатися,
По коліна в сиру землю вгрузати,
До Святогора по-людському словами промовляти: «Возив я тебе, Святогоре-богатирю, Та ще й богатиревую жону твою, А тепер пристало возити жону богатирськую
Та ще двох богатирів —
Не дивниця мені спотикатися».
Тоді-то витяг Святогор
Іллю Муромця із глибокої торби,
Став його розпитувати, як він туди попався. Став тоді йому Ілля Муромець По щирості правду все казати. Ой тоді ж Святогор жону свою з кармана 12 витягав, Буйную голову на поталу звіру-птиці лишав, А з Іллею Муромцем побратався. Хрестами обмінявся, Всім хистам богатирським научав. Стали вони к Святим Горам під’їжджати,
Стали вони велику домовину забачати,
А на тій домовині
Напис написано:
«Кому приречено
У цюю домовину лягти,
Той у ню і ляже».
Ліг Ілля Муромець у труну —
Завелика, заширока золота труна для Іллі. Ліг Святогор у домовину Та до Іллі Муромця словами промовляє: «Домовина точно для мене влад,
Візьми верх та закрий мене у домовині». Промовить Ілля Муромець: «А уже не мені тебе, старшого брата, У домовині закривати, Не час-пора жартувати, Либонь, сам захотів сам себе похороняти?» Узяв Святогор верх Та й сам закрив домовину. Як тільки захоче її знову підняти, Аж ніяк не може. Ілля Муромець хоч як намагає Також кришку,
Також верху домовинного не підніме, Сили богатирської не вистачає. Промовив Святогор із домовини: «Візьми, брате мій, Меч-кладенець 13
Та удар упоперек верху домовини».
Хоче Ілля меч-кладенець підняти
Та ніяк не може.
Каже Святогор: