![Ніжно відданий Декстер [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/2/1/0/nizhno-viddanij-dekster-uk-download.jpg)
Ніжно відданий Декстер [UK]
- Автор: Линдсей Джеффри
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Ніжно відданий Декстер [UK]». Краткое содержание книги:
Мабуть, у мені говорив інстинкт розмноження, неприборкана тяга до відтворення самого себе — дивовижного і неповторного, а те, що я являв собою монстра, недостойного перебувати в людському суспільстві, не мало значення. Це пояснювало неймовірне число кретинів, які щодня траплялися мені на шляху. Однак на відміну від них я усвідомлював, що без мене наш світ став би більш приємним.. проте в той же момент мене найбільше турбували власні почуття, а не те, що думав про мене світ. В даний момент я горів бажанням породити подібне собі чудовисько і я дуже скидався на Дракулу, що створював нового вампіра, аби той встав з ним в нічній темряві плечем до плеча. Я знав, що це не було правильно, але ж як весело!
І яким же йолопом я був! Невже періодичне лежання на дивані у Рити перетворило мій колись могутній інтелект на купу тремтячої, сентиментальної каші? Чому я думав про такі нісенітниці? Чому не спробував знайти спосіб уникнути одруження? Не дивно, що я не міг позбутися надокучливого переслідування Доукса... Я спробував використати всі клітини свого мозку, але натомість моя голова задзвеніла порожнечею.
Я глянув на годинник. На всю цю уявну нісенітницю у мене пішло чотирнадцять хвилин. Майже достатньо: я взяв рацію і викликав Доукса.
— Сержанте Доукс, яке ваше місце розташування?
Доукс витримав паузу і прохрипів:
— В даний момент я волів би про це не говорити.
— Повторіть, сержанте.
— Я переслідував правопорушника та побоююся, що він помітив мене.
— Якого правопорушника?
Знову пішла пауза, і в мене склалося враження, що сержант вирішив покласти всю роботу на мене, не знаючи, що йому говорити.
— Хлопця з моїх армійських днів. Він потрапив у полон в Ель-Сальвадорі і вважає, що це сталося з моєї вини, — пауза. — Хлопець небезпечний.
— Вам потрібна підтримка?
— Поки ні. Я спробую його обдурити.
— Вас зрозумів. — вимовив я, відчувши задоволення від, того що нарешті зміг сказав це.
Ми обмінялися повідомленнями ще кілька разів, аби доктор Данко почув нас. Я кожен раз казав «Вас зрозумів». Коли близько в годину ночі ми зв'язалися в останній раз, я, відчуваючи повне задоволення, перебував у піднесеному настрої. Ймовірно, наступного разу я буду говорити не тільки «Вас зрозумів», а й введу в оборот вираз «Підтверджено» або навіть «Прийнято».
Я знайшов у гаражі патрульну машину, яка відправлялася в південну частину міста, і переконав копів доставити мене до будинку Рити. Там, вийшовши з автомобіля, я навшпиньках прокрався до своєї машини і відправився додому.
Повернувшись до свого скромного ліжка і побачивши його в цілковитому безладді, я згадав, що в ньому повинна була б знаходитися Дебора, натомість наразі вона знаходилась на лікарняній койці. Завтра треба буде відвідати її. А тим часом я пережив пам'ятний, але виснажливий день. Мене загнав у ставок любитель відрізання кінцівок; я пережив автомобільну аварію лише для того, щоб ледь не потонути; втратив чудову туфлю. І на додачу до всього, наче неприємностей було недостатньо, був змушений подружитися з сержантом Доуксом. Нещасний, добитий Декстер. Не дивно, що я так втомився. Я звалився в ліжко й миттєво заснув.
* * *
Рано вранці наступного дня Доукс поставив свою машину поруч із моєю на парковці поліцейського управління. Він вибрався з автомобіля з нейлоновою спортивною сумкою в руках, яку тут же поставив на капот моєї машини.
— Ти прихопив із собою брудну білизну для прання? — ввічливо поцікавився я. Але моя життєрадісна веселість черговий раз не досягла мети.
— Якщо це спрацює, я схоплю його або він схопить мене, — сказав сержант. Він розстебнув сумку. — Якщо я схоплю його, то справа закінчена. Але якщо він схопить мене, то... — він витягнув із сумки GPS і поклав його на капот. — Якщо він схопить мене, то ти приїдеш мені на допомогу, — посміхнувся сержант, демонструючи десяток сліпуче білих зубів. — Уявляєш, що я маю відчувати при подібній перспективі? — він витягнув із сумки мобільний телефон. — А це моя страховка.