Смертниці
- Автор: Герритсен Тесс
- Серия: Джейн Риццоли и Маура Айлз #5
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-8093-9
- Переводчик: Елена Оксенич
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Смертниці». Краткое содержание книги:
Анджела насупилася, дивлячись на неї.
— То ти слухавку візьмеш?
Джейн відвела дух, відповіла. То був Гебріел.
— Сподіваюсь, я тебе не розбудив.
— Ні, я з мамою каву п’ю.
— Нічого, що я їй зателефонував?
Вона глянула на Анджелу, яка понесла дитину до кімнати змінити підгузки.
— Ти просто геній. Я тобі про це казала?
— Здається, варто частіше кликати маму Ріццолі.
— Я проспала вісім годин поспіль. Не віриться, як це все змінює. У мене знову працює мозок!
— Тоді, може, ти й готова.
— До чого?
— Мене викликав Мур.
— Так, я чула.
— Ми зараз у «Шредер Плаза». Джейн, маємо збіг із базою. Патрон з аналогічним наколом є в базі Бюро з боротьби з алкоголем, тютюном, вогнепальною зброєю та вибухівкою.
— Про який патрон ти говориш?
— Із палати Олени. Після того як вона застрелила того охоронця, звідти забрали один патрон.
— Його було вбито з власної зброї.
— І ми щойно визначили, що цю зброю використовували раніше.
— Де? Коли?
— Третього січня. Стрілянина в Ешберні, Вірджинія.
Джейн стиснула слухавку, притисла до вуха так сильно, що чула, як калатає її власне серце. «Ешберн. Джо хотів розповісти про Ешберн».
До кухні повернулась Анджела з дитиною — її чорне волоссячко було скуйовджене, мов корона з кучерів. Реджина, царственне дитя. Раптом здалося, що ім’я їй насправді пасує.
— Що відомо про ту стрілянину? — запитала Джейн.
— У Мура тут є справа.
Вона глянула на Анджелу.
— Мамо, мені треба поїхати, ненадовго. Нічого?
— Їдь собі. Нам і тут добре. Правда, Реджино? — Анджела нахилилася, потерлася носом об носик дівчинки. — А скоро ми гарненько собі скупнемося.
Джейн звернулася до Гебріела:
— Двадцять хвилин. Я приїду.
— Ні. Зустрінемося деінде.
— Чому?
— Не треба це тут обговорювати.
— Гебріеле, чорт забирай, що відбувається?
Він замовк, і вона почула тихий голос Мура. Тоді знову заговорив Гебріел.
— Дойл. Зустрінемося там.
24
Вона не витрачала часу на душ, просто вдягнула перше, що витягла з шафи, — мішкуваті штани для вагітних і футболку, подаровану колегами-детективами, з вишитими на череві словами «матуся-коп». З’їла в машині два тости з маслом дорогою до Джамайка-Плейн. Остання розмова з Гебріелом вивела її з рівноваги, тож вона раз по раз зиркала у дзеркало заднього виду на тих, хто їхав за нею. Чи не цей зелений «Таурус» вона вже бачила за чотири квартали звідси? І чи не цей білий фургон стояв через дорогу від її житла?
Бар Джей Пі Дойла був улюбленою забігайлівкою поліції Бостона, і в будь-який вечір там було повно копів, щойно зі зміни. Але о третій за барною стійкою сиділа лише самотня жінка з келихом білого вина, над головою в неї мигтів на екрані спортивний канал. Джейн рішуче проминула бар, рушила до сусідньої обідньої зали, де стіни були завішані пам’ятками про ірландський спадок Бостона. Газетні вирізки про Кеннеді, Тіпа О’Ніла й бостонську поліцію висіли тут так давно, що аж кришилися від старості, а ірландський прапор над одним зі столиків набув брудно-жовтуватого, нікотинного відтінку. У цю перерву між обідом і вечерею зайняті були лише два столики. За одним сиділа пара середнього віку — туристи, судячи з розгорнутої перед ними мапи Бостона. Джейн пройшла повз них у куток зали, де сиділи Мур із Гебріелом.
Вона сіла поруч із чоловіком, глянула на теку на столі.
— Що ви маєте мені показати?
Мур не відповів, але автоматично всміхнувся офіціантці, яка саме до них підходила.
— Привіт, детективе Ріццолі. Знову худенька? — сказала вона.
— Не настільки, як хотілося б.
— Чула, у вас дівчинка.
— Ночами спати не дає. Це, певно, мій єдиний шанс спокійно поїсти.
Офіціантка засміялася, дістала записник.
— Тоді будемо вас годувати.
— Я насправді буду тільки каву і яблучний крісп.
— Хороший вибір. — Дівчина глянула на чоловіків. — А ви?
— Ще кави, — сказав Мур. — Просто посидимо й подивимось, як вона їсть.
Поки офіціантка наливала їм кави, вони мовчали. Лише після того, як вона принесла десерт і пішла, Мур нарешті підштовхнув теку до Джейн.
Усередині лежали цифрові знімки. Вона впізнала на них зображення використаного патрона з візерунком, який залишили зіткнення ударника й капсуля та викид гільзи з затвора.
— Це зі стрілянини в лікарні? — запитала Джейн.
Мур кивнув.
— Патрон зі зброї, яку невідомий проніс до палати Олени. Зброї, якою вона його вбила. Балістики провели його по своїй базі й отримали збіг. Стрілянина в Ешберні, штат Вірджинія.