Богун [calibre 5.41.0]

Кожен раз, коли він бачив трупи,різні, спалені міста, вирізані села – до нього поверталися спомини чотирьохрічної давнини. "То все моя провина, - шепотів він сам до себе. - Це все я справив"… Він ішов крізь мерців та кров. І тому зараз віз в саквах батовську угоду, яка повинна була здійняти страшний тягар з його серця.

Старшина вже чекала їх побіля покинутої церкви. Чаплинський під'їхав під ворота, сплигнув з коня.

- Слава Богу!

- На віки віків!

Поручник увійшов до церкви, схилив голову та перехрестився. А потім підійшов до царських воріт, де його чекала козацька старшина. Там він склонився і поклав на стіл перед ними запечатаний документ.

- Це батовська угода, підписана маршалком та членами військового кола конфедерації коронних військ.

- Ну що ж, от і дійшли ми до договорів, - процідив крізь жовті зуби Баран.- А перевірте но, чи все там як слід стоїть.

Гроїцький та ще один козак – видно, сусцептант121, а може подпісек122 з канцелярії Виговського, взяли лист і почали читати.

- Погодилися ляхи, щоб і ноги собачих синів, єзуїтів, в руському князівстві не було. І на Київську Академію грошей покладуть. А нам – шляхетські привілеї!

- А де ж це Богун?

- Хмельницький його на нараду визвав.

- Тоді, пане Чаплинський, - сказав Гроїцький, - підписуємо угоду, а ти забереш папери до обозу. Я дам тобі сороку семенів, щоб тебе від ворогів пригода не спіткала.

Гроїцький взяв перо та склав замашистий підпис на обох копіях угоди.

- А я за себе і за Богуна підписую, - буркнув Баран.

- Як це то: за Богуна? – почав протестувати Чаплинський. – Що, хочеш підробити його підпис, мил'с'даре полковнику?

- А хто впізнає, який підпис мій, а який – Богуна? – запитав Баран, виписуючи на угоді два хрестики. – Ми прості козаки, колегії в Дикому Полі кінчали, а не в Києві.

Наступний хрестик, хоча й не дуже охоче, Пархоменко. Після нього накарябав невиразний підпис по-російськи Сава Савич. Чаплинський забрав копію документу, сунув за пазуху. А потім полегшено зітхнув. Сталося!

- Завтра зранку ми прийдемо під табір з полками присягати угоду, - сказав Гроїцький. - Знаком буде знамено з Богородицею. Я ж забираю угоду та повертаюсь. Чолом вашим милостям.

- Бувай, пане Чаплинський. Повези добу новину до табору!

Чаплинський обернувся та вийшов з церкви, перед тим зложивши уклін Христові. І через хвилинку всі почули стук копит його коня. Баран теж обернувся і положив на столі перед іконостасом та царськими вратами акт батовської унії. Сонце вже сховалося за лісами, і лише вгорі, під дерев'яною стелею присвічували останні, червоні денні блиски.