Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Ехо Лоуренс: Раніше, там, де я казала, що дозволила Ренту «їздити на моєму задньому сидінні», це не був евфемізм.
Недді Нельсон: Ви знаєте, якою Рент був великою людиною? Знаєте, що він зробив, коли вони висадили мене біля мого будинку, просто перед ранковим сигналом? Хто-небудь розповів вам, що Рент кинув мені золоту монету зі словами: «На твої нові колеса…»? Ви можете уявити собі моє здивування, коли в нумізматичній лавці мені запропонували десять штук за цю «Голову Свободи» 1884 року? Чи носила земля коли-небудь ще таку щедру людину? Думаєте, без Рента Кейсі я зміг би так скоро сісти за кермо іншої машини?
Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Це, наскільки я розумію, були викинуті на вітер залишки «зубнофейного» скарбу Рента Кейсі.
Ехо Лоуренс: Коли Шот торочив: «Зроби аналізи!», я думала, він турбується, чи я не вагітна. Відповідь прийшла негативна, слава богу, але мені здається, я замовила не той аналіз.
27 — Ялинкова Ніч
Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза (ζ історика): Після нескінченної дискусії було вирішено скористатися справжнім деревом. Ми зупинили свій вибір на ялиці благородній. Прикрашеній синіми вогнями та увінчаній сяйливою синьою зіркою. Примотане вздовж до даху нашого «Кадиллаку Севілл», дерево скидалося на блакитну комету: величезна зірка гарцює над вітровим склом, тягнучи за собою хвіст із сотень блискучих синіх іскорок.
Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Ви подумаєте, що я ідіот, якщо я скажу вам: найкраще в Руйнувальних Ночах, що робить їх ще привабливішими, — це те, що вони — як оцей осьо вимикач? Як автоматичний переривач? Що як ваша мамуня горлає на вас, називаючи «лінивим хуйлом», і ви втрачаєте чергову роботу, й у ваших шкільних друзів, у них уже все те саме є, а ти ще навіть на побачення жодного разу не сходив? Що як у твоїй голові повний бардак, і тут раптом просто нізвідки — та-рах! — хтось в’їжджає в тебе, і тобі ліпшає? Хіба ти не вилазиш з машини, геть шокований, тебе не б’є дрож? Ніби ти дитя, яке щойно народилося? Або наче ти отримав повний розслаблюючий масаж, який тривав усього півсекунди?
Хіба Руйнувальні Ночі не є наче лікування електрошоком для твоєї депресії?
Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Тієї ночі, коли Рент загинув, на ньому була синя джинсова сорочка, розшита нехай і не майстерно, зате з величезним ентузіазмом, розмаїттям веселок та квітів. Вона була суттєвим відступом від його звичайного синього комбінезона, що тхнув інсектицидами. По-моєму, я пригадую аквілегії чи якісь подібні дикі квіти, вишиті пурпуровими стібками довкола коміра. На нагрудній кишені, біля серця, зависла смагардово-зелена колібрі, п’ючи нектар із жовтого нарциса.
Лью Террі (ζ.управитель нерухомості): Один-єдиний раз, коли я знову побував у помешканні Кейсі, був тоді, як я спустився до підвалу звільнити сміттєві баки й наскочив у баку для скла на банки, які я бачив у нього в сортирі, тільки порожні. Без павуків. На кришці кожної банки Кейсі написав ім’я — «Доррі» там або «Джун». На кожній банці — дівоче ім’я.
У фірмі, в якій Кейсі працював, колеги сказали, що він звільнився. Він не так убивав комах, як переміщав їх в інше місце. Коли це стосується паразитів., я маю право скористатися своїм ключем для доступу й подивитися, що й до чого. У квартирі нічого не залишилося, крім порожньої валізи та тих маленьких темних кульок на стіні, — ніяких комах чи пацюків, нічого. Єдиною незвичайною річчю було гладеньке біле яйце, покладене посеред подушки на його ліжку І якщо хтось каже, що я взяв те яйце, то насправді його забрали поліцейські детективи. З того часу влада округу все погрожує нам штрафом, бо в нас багато отруйних павуків. Сраний псих напевно випустив усю свою бісову колекцію.
Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Просто уяви. Ми записали багато годин різдвяної музики, щоб крутити на всю. Дві години перед початком вікна о десятій вечора машини каталися туди-сюди, хизуючись своїми ялинками. Тачки, що сяють сріблястими бурульками. Тачки, волохаті від золотистого дощику, гублять скляні кульки, й ті лускають на дорозі. На кожному розі стояли люди в червоних шапках із білим хутром, голосуючи в пошуках машини з вільним місцем, волаючи та розмахуючи бабками, щоб отримати куточок у будь-якій машині, густо розцяцькованій вогниками та прикрасами. Сотні квач-командних фанатів, розряджені в Санта Клаусів.