Зелений дім
- Автор: Варгас Льоса Марио
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00189-8
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Зелений дім». Краткое содержание книги:
Дівчинку з індіанського племені силоміць забирають у батьків, віддають до монастирської місії, потім виганяють на вулицю, і вона потрапляє до будинку розпусти. Розбійник Фусія мріє розбагатіти у будь-який спосіб, але вмирає у злигоднях від прокази. Дон Ансельмо закохується в дівчину-каліку, викрадає її й тайкома від усіх тримає у вежі, де вона трагічно помирає…
Музика змовкла, брати Леон аплодували, Літума й Дикунка повернулися до бару, Чунга наповнювала склянки, Хосефіно пив сам, без нікого. Серед довколишніх шумів і балачок, під лагідним промінням блакитного, зеленого й бузкового світла механічно кружляли нечисленні пари з сонним виразом облич. Людей в залі було вже небагато, дехто сидів за столиками по кутках; більшість чоловіків та жінок, вся нічна компанія, скупчилися біля бару. Вони галасували й пили пиво, вибухи сміху мулатки Сандри здавалися відчайдушними криками, а якийсь вусатий товстун в окулярах виголошував промову, тримаючи склянку, немов прапор: я брав участь у війні з Еквадором, як рядовий солдат, так, і не можу забути ані голоду, ані вошей, ані геройства наших чоло, ані кліщів нігуа, які залазили під нігті й яких неможливо було звідти виколупати. І раптом на повний голос: хай живе Еквадор! Чоловіки та жінки замовкли, Мавпа лукаво підморгував праворуч і ліворуч, а товстун після кількох секунд розгубленості й отетеріння відіпхнув Хосе, схопив Мавпу за вилоги піджака й трусонув, як ганчірку, — ану, повторіть, якщо ви чоловік. І Мавпа, широко посміхаючись: хай живе Перу! Тепер сміялися всі, Сандра найголосніше, товстун кусав вуса. Хосефіно й Хосе сміялися разом з іншими, а Мавпа поправляв на собі одіж.
— Не терплю, коли насміхаються з патріотизму, друже. — Товстун уже лагідно поплескував Мавпу по плечу. — Виявляється, ви жартували наді мною, дозвольте мені пригостити вас.
— Як я люблю життя! — сказав Хосе. — Заспіваймо гімн.
Усі півколом підступили до стойки бару, вимагаючи ще пива. І так, звеселілі, безтямні, з поглядами, сповненими отупіння, галасуючи до виску, мокрі від поту, вони пили, курили, розмовляли, а якийсь косоокий хлопець з настовбурченим, як щітка, волоссям, обіймав мулатку Сандру, — познайомтеся з моєю нареченою, друже, — і Сандра реготала, показуючи червоні ясна та жовті зуби, трусячись усім тілом. Раптом вона, як пантера, схопила хлопця й пожадливо поцілувала його в губи, а він намагався вирватися з її чорних рук — ну чисто тобі муха в павутині. Непереможні по-змовницькому перезирнулися, схопили косоокого й притисли, не даючи поворухнутись, — бери його, Сандро, ми тобі його даруємо, з’їж його живцем. Вона цілувала хлопця, аж гризла, і якісь немовби конвульсійні веселощі охопили компанію. До них підходили нові пари, навіть музиканти покинули свій куток. Здалеку апатично всміхався Молодий Алехандро, а дон Ансельмо ходив від одного до іншого, збуджено вслухаючись у гамір, — що тут робиться, розкажіть. Сандра відпустила свою здобич. Косоокий, витерши обличчя хустинкою, розмазав по ньому сліди помади й став схожий на блазня. Йому подали склянку пива, він вилив її на себе і був винагороджений оплесками. Раптом Хосефіно почав когось шукати у натовпі. Ставав навшпиньки, нахилявся і врешті, вийшовши з кола, закружляв по всьому залу, перекидаючи стільці. Його постать губилася й танула в задимленому, затхлому повітрі. Потім, бігцем повернувся до бару.