Пристань Ескулапа
- Автор: Низюрский Эдмунд
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: С. В. Савков
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Пристань Ескулапа». Краткое содержание книги:
«Пристань Ескулапа» — твір зовсім іншого напрямку. Це захоплююча пригодницька повість про роботу польської міліції. В ній автор вводить читача в світ працівників науки, де ще є чимало пережитків минулого і різних суперечностей, які використовує спритний злочинець, що намагається викрасти важливу наукову працю.
Як я й передбачав, цей невеличкий виступ Трепки вразив усіх. Тільки на обличчі в Заплона блукала поблажлива усмішка, якою молодь обдаровує нудну балаканину наївних стариків. Усі інші слухали капітана зовсім спантеличено. Правда, зважаючи на особливий стиль промови, я не міг розібрати, чим саме вона вражала слухачів, — формою чи змістом. Капітан завжди шокірував тих, хто не знав його незвичайної міліцейської практики.
— Є якісь запитання? — порушив тишу голос Журки. Запитань не було, отож ми один за одним вийшли з вестибюля і, щоб ніхто не сумнівався з приводу наших намірів, демонстративно почали збиратися в дорогу. Під'їхала міліцейська машина, і ми спішно винесли свої манатки.
Ми вже сиділи в машині, коли підійшов Заплон.
— Хвилиночку, — затримав він нас, — ви таки справді їдете? Я думав, що це блеф. Отже, канікули скінчилися!
— Ви жалкуєте? — запитав Журка.
— Відверто кажучи, жалкую.
— Можете лишатися, — Журка допитливо глянув на нього. — Ніхто вас не примушує виїжджати.
— Заняття в інституті, — зітхнув Заплон.
— Якщо тільки в цьому справа, докторе, то не турбуйтеся — ми продовжимо вам довідку ще на три дні.
Заплон здивовано глянув на пас. У мене склалося враження, що цього він аж ніяк не сподівався.
А проте ми знали, що більшість ескулапів захоче повернутися до своєї варшавської резиденції, і організували нагляд за «Ізолятором». Щоб мати змогу непомітно стежити за ситуацією у віллі, Трепка вирішив поселити там капрала Кайтуса під виглядом циклувальника.
Але проект зустрів несподіваний опір з боку самого кандидата. Ця робота здавалася Кайтусу надто важкою.
— Краще б уже малярство, — заявив він. — Минулого року я виконував малярські роботи у Базиля, і — ви самі, громадянине капітане, свідок — клієнт був задоволений. Ясна річ, — зроблено кваліфіковано. Навіть у тюрмі він ще рекомендував мене знайомим злочинцям.
Кайтус мав на увазі справу якогось Базиля Гондура, в якій він дійсно досить успішно виступив у ролі маляра.
— У цій справі ти не можеш бути малярем, — сказав Трепка. — В «Ізоляторі» щойно закінчені малярні роботи, тепер там чекають циклувальника з артілі.
Кайтус важко зітхав, чухаючи нижню щелепу.
— Можу бути й циклувальником, — згодився він нарешті, — але звертаю вашу увагу, капітане, на те, що циклувальники беруть по двадцять злотих від метра. Хто заплатить?
— Ескулапи заплатять.
— Ви обіцяєте?
— Обіцяю.
— З цього треба було й починати, — сказав задоволений Кайтус.
Того самого дня він прийшов з циклею на Підкоморську вулицю. Колись я підрахував, що такі ремісничі роботи при різних спецзавданнях щомісяця давали Кайтусу до двох тисяч додаткового доходу.
А в «Пристані Ескулапа» на своєму посту в прохідній будці лишався тимчасом Драбек. Цілий день ми чекали від нього повідомлень про те, що роблять ескулапи, але, на жаль, Драбек мовчав. Опівдні я подзвонив йому.
– Що там з ескулапами? Вибираються?
Драбек, як звичайно, довго цмокав, кректав і, нарешті, пробубонів:
— Е-е, громадянине поручику, чого там їм вибиратися, хіба тут погано? Сидять собі тихо, як миші під мітлою, тільки апетит у них став кращий. Мені на обід нічого не лишилося, сиджу на сухому пайку.
Надвечір я подзвонив ще раз.
— Ну як, виїхав хто?
— Де там! — простогнав Драбек. — І не збираються. Може, як погода почне псуватися, то вирушать, а зараз чого їм виїжджати!..
— А що вони роблять?
— Та нічого. Поки були сонячні дні, загоряли на терасі. А тепер грають у карти. Тільки доктор Заплон пише на терасі.
— А панна Стор?
— Панна Стор читає,
Я кинув трубку і тихенько вилаявся. Ніхто не виїжджає! Я всього сподівався, тільки не цього. Що, в дідька, це може означати?
Спантеличений, я повідомив про все Трепку. Капітана це не дуже збентежило.
— Сердеги вирішили скористатися з можливості, — заспокоїв він мене. — Чого ж дивуватися, Павелеку, — сонце, весна, запах землі…
Трепка зітхнув, згадавши «Пристань», і знову взявся вивчати справу про замах на Анатоля Паттергорна. Коли ж я звернув його увагу на те, що все-таки поведінка ескулапів стає підозрілою, капітан послав мене до Журки.
Журка був вражений не менше від мене.
— Пояснення може бути тільки одне, — сказав він, — бояться. Кожен з них боїться виїхати першим, щоб не звернути на себе уваги, і чекає, доки хтось інший покладе початок. Але ж кожен думає так само, от вони всі й сидять, вдаючи, що їм нікуди поспішати. Ну, та, кінець кінцем, почнуть же виїжджати. Треба тільки почекати.