Прозріння

Чудові хвилини життя, а надто ті, які торкаються небес, мають одну істотну ваду, вони тривають дуже короткий час, про це можна було б і не говорити, якби вони не супроводжувалися ще більш прикрою обставиною, незнанням, що нам робити далі. Проте ця незручність зводиться майже до нуля, якщо ми маємо у своєму середовищі міністра внутрішніх справ. Не встигли міністри кабінету знову зайняти свої місця, не встиг міністр громадських робіт і культури змахнути непрохану сльозу, як міністр внутрішніх справ підняв руку й попросив слова, Зробіть нам таку ласку, сказав прем’єр, Як емоційно підкреслив пан президент республіки, бувають у житті чудові хвилини, по-справжньому щасливі й витончені, й ми мали високий привілей пережити дві такі щасливі хвилини, подяку президента й промову прем’єр-міністра, коли він запропонував нову стратегію, одностайно схвалену присутніми і про яку я тепер хочу поговорити, не для того, щоб стишити ваші оплески, така ідея дуже далека від мене, а щоб доповнити й полегшити здійснення цієї стратегії, якщо я можу дозволити своїй скромній особі зробити кілька зауважень панові прем’єр-міністру, то я згадаю про те, як він сказав, що не сподівається одержати якісь результати через двадцять чотири години, але він переконаний, що вони почнуть з’являтися раніше, аніж минуть двадцять чотири дні, тому я, попри всю свою повагу, хочу сказати, що ми неспроможні чекати двадцять чотири дні й навіть двадцять днів, п’ятнадцять і навіть десять, наша соціальна будівля тріщить, її стіни хитаються, підвалини тремтять, вона може завалитися в будь-яку мить, Ви можете щось нам запропонувати замість малювати картину, як будівля перетворюється на руїни, запитав прем’єр-міністр, Атож, пане прем’єр-міністр, незворушно відповів міністр внутрішніх справ, ніби й не помітивши сарказму, Тоді просвітіть нас, будь ласка, Насамперед я хочу пояснити, пане прем’єр-міністр, що моя пропозиція не має іншого наміру, як доповнити ті, які ви нам виклали і які ми схвалили, я нічого не покращую, нічого не виправляю, нічого не вдосконалюю, це лише інша пропозиція, яка, сподіваюся, заслуговує на увагу всіх, Ну ж бо, не петляйте, говоріть про справу, Я пропоную, пане прем’єр-міністр, діяти швидко, в ритмі шоку, застосувати гелікоптери, Тільки не кажіть, що ви маєте намір бомбувати місто, Атож, я справді маю намір бомбувати його паперами, Паперами, Саме паперами, пане прем’єр-міністр, насамперед у порядку важливості ми складемо прокламацію, підписану паном президентом республіки і звернену до населення столиці, а по-друге, підготуємо серію коротких й ефективних послань, які підготують душі людей до тих процесів, які відбуватимуться повільніше, аніж передбачив пан прем’єр-міністр, я маю на увазі статті в газетах, телепередачі, спогади про те, як жилося в той час, коли всі ми осліпли тощо, до речі, нагадую, що моє міністерство має власну групу редакторів, людей натренованих переконувати осіб, оскільки, якщо я правильно розумію, письменники досягають своїх цілей ціною великих зусиль і на короткий термін, Ваша думка видається мені чудовою, урвав його президент республіки, але, звичайно ж, текст відозви має здобути моє схвалення, я зроблю там виправлення, якщо визнаю їх потрібними, у всякому разі, вашу ідею я цілком підтримую, вона має ту велику політичну перевагу, що поміщає президента республіки на першу лінію боротьби, атож, пане міністр, ваша ідея чудова. Схвальний гомін, який пролунав у залі, підказав прем’єр-міністрові, що цей раунд виграв міністр внутрішніх справ, Що ж, нехай так і буде, віддайте необхідні розпорядження, сказав він, але подумав, що цей уряд неспроможний ухвалювати ефективні рішення.