Трава нічого не ховає
- Автор: Нюквист Герд
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ольга Дмитрівна Сенюк
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Трава нічого не ховає». Краткое содержание книги:
У моїй душі палка ненависть до неї поєднувалася з тверезим захопленням. Ненависть ішла від серця, а захоплення від розуму.
— Ви незвичайно мужня жінка, панно Лунде. І незвичайно розумна. Треба мати неабияку мужність, щоб угородити важку викрутку собі в лоб, потім відкинути її від себе, коли кров заливає тобі очі. Ви навіть зомліли, так стекли кров'ю, бо перед тим зажили тромбантін. Але ви були спокійні, ви все передбачили й були певні, що полковник Лунде відразу піде за вами і знайде вас…
Панна Лунде мовчала. Вона сиділа цілком спокійно й тільки дивилася на мене з-під начорнених вій. Мідяно-руде волосся ясніло навколо її голови, наче німб.
— Ви замовили напис на надгробок пані Вікторії Лунде і знали, що полковник Лунде побачить той напис. Уявляю собі, який він був нажаханий і розгублений, коли вечорами ходив на могилу своєї першої дружини й сушив собі голову тим загадковим написом. Розумним людям часто надзвичайно щастить. Вам, панно Лунде, дуже пощастило, що Люсі запросила мене на обід саме того дня, коли ви з полковником Лунде мали йти на засідання правління Товариства аматорів поезії. Напередодні ввечері ви зажили тромбантін, до того ж вам спала просто-таки геніальна думка прихопити черевики Люсі. Я пам'ятаю, як ви поривалися йти на пошуки торби… Але ви не мали наміру нікого вбивати. Принаймні спершу. Та ви збагнули, що мій брат щось запідозрив. Пам'ятаю, як ви боялися шприца. Ви боялися, що він зробить аналіз вашої крові. Він таки зробив його і виявив, що у вашій крові був незвичайно низький протромбін.
У панни Лунде звузилися очі, коли вона кинула швидкий погляд у бік Крістіана.
— А коли ви зрозуміли, панно Лунде, що мій брат для вас небезпечніш, ви спокійно вистрілили йому в спину, подбавши перед тим, щоб Люсі остання тримала в руках револьвер, як ви були подбали, щоб вона остання тримала в руках викрутку, якою ви орудували після того, як влаштували біля могили сцену боротьби, походивши там спочатку в черевиках Люсі, а тоді у своїх власних. Дайте мені сигарету.
Карл Юрген підвівся і простяг мені запалену сигарету. Я навіть не глянув на нього.
— У вас є ще одна риса, панно Лунде, ви жадібні. Ви не мали наміру ділитися з іншими тим, що прабабуся Лунде заховала на горищі. Гроші вам потрібні були тільки на одне: щоб стати такою, як ви тепер стали, — помолоділою і принадною. А чому? Я зараз вам поясню, панно Лунде…
Вона зіщулилась на стільці, але я так ненавидів її, що ладен був просто вбити..
— Певне, не дуже приємно весь час бути бідною родичкою?.. Не дуже приємно весь час їсти хліб з ласки своїх родичів, правда, панно Лунде? А ще, мабуть, гірше закохатися у свого гарного брата в перших, любити його і бачити, як він одружується раз… а потім одружується вдруге. Правда, панно Лунде? Ви сподівалися, що він «відкриє вас», як часто буває в оповіданнях, надрукованих в ілюстрованому журналі для жінок, сподівалися, що ви станете для нього жінкою його життя. Станете тоді, як усунете з дороги його другу дружину. Задля цього ви замовили напис на надгробку, бо він свідчив проти Люсі, а водночас втілював у собі вашу заповітну мрію — мрію про те, щоб полковник ніколи не одружувався. А він узяв та й одружився ще раз. Він не звертав на вас уваги, ви важили для нього не більше, ніж будь-яка річ у цьому будинку. Він одружився з Люсі, і ви залишилися в тому самісінькому становищі, що й були раніше. Річчю в цьому будинку! Ось хто ви, панно Лунде. Одна з речей у цьому будинку. Але з душею вбивці…
Вона вже опанувала себе й сиділа, як кам'яна статуя, гарна, бездушна кам'яна статуя.
— В інспектора Галла є докази, — мовила вона цілком спокійним голосом. — Докази проти Люсі.
Я зненавидів її ще дужче.
— Інспектор Галл в одному випадку навмисне сказав неправду, панно Лунде… — Я розумів, що вдаюся до методу гри в покер, але треба було спробувати. — На револьвері, з якого стріляли в мого брата, були тільки ледь помітні відбитки пальців Люсі, зате дуже чіткі відбитки ваших пальців.
— Неправда. Я була в ру…
Усе-таки я її вбив.
— Авжеж, ви були в рукавицях, панно Лунде. Це вже правда. Навіть якщо ви ніколи не вимовите цього слова, яке було у вас на язиці. Тепер я вас бачу наскрізь. Усі вас бачать наскрізь. Ви ніколи не признаєтесь ні в чому, отже інспектор Галл не зможе ув'язнити вас за два замахи на життя. Я вас обдурив, а ви піймалися. На револьвері виявлено тільки відбитки пальців Люсі.
Як недавно сказав Крістіан? Страшно дивитися, коли людина скидає маску й перестає бути людиною.
Це правда.
— Заарештуйте її! — верескнула панна Лунде. — Всі докази свідчать проти Люсі! Заарештуйте її, заберіть геть, я терпіти її не можу… шльондра… Як я її ненавиджу!..