Помста професора Моріарті
- Автор: Гарднер Джон Эдмунд
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", 1995, №7-9
- Переводчик: Андрей Иванович Евса
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Помста професора Моріарті». Краткое содержание книги:
Минуло трохи більш як шість хвилин, і звідти вийшов професор Джеймс Моріарті, математик, автор праць «Трактат про біном Ньютона» та «Динаміка астероїда». Французи спокійно сиділи на канапі, а Гаррі Аллен стояв біля дверей спальні. Тільки-но професор вийшов звідти, Гаррі Аллен дістав з кишені піджака пістолет. Відчинилися двері другої спальні. Швидко ввійшли Спір та Бертрам Джекобс і направили зброю на французів. З коридора так само зі зброєю в руках виринув Вільям Джекобс.
Руки Гризомбра та його компаньйонів теж були потяглися до зброї, але тільки на мить.
— Радий знову вас бачити, Жане, — майже прошепотів Моріарті, й голова його знайомо, по-зміїному, захиталася. — Містер Морнінгдейл шле вам своє вітання, але допомогти вам більше не зможе.
Гризомбр, здавалося, втратив дар мови. Берт Спір підступив і вилучив зброю в розгніваних французів.
— Я справді бажаю вам усіляких гараздів, мосьє Гризомбр, — вів далі Моріарті — вже голосом Джарвіса Морнінгдейла. — Настав час із вами розрахуватися.
— Я знав — тут щось не так, — здавленим голосом промимрив Гризомбр. — Щось мені було знайоме. Ще першого вечора, в «Порожньому домі».
— Шкода, що ви мене тоді не впізнали, Жане. Але заспокойтесь, я не мстивий. Я знаю вашу вагу в моїх великих задумах. Ви пам'ятаєте наш спільний план щодо Європи? Спілка під моїм керівництвом. Вам нічого не загрожує. Я просто хотів показати вам, хто править бал.
— Я викрав для вас Джоконду! — обурився Гризомбр. — Навіщо нам змагатись?
— Боюся, ви не все зрозуміли, мій друже. Саме на цьому й грунтується моє твердження… — Моріарті дав знак Гаррі.
Гаррі пішов до спальні й приніс звідти пляшку скипидару, мастихін і ганчірку.
Моріарті сховав свого пістолета й перебрав од нього ті речі:
— А зараз гляньте, Жане. Гляньте й повчіться.
Знову підійшовши до привезеної французом картини, Моріарті змочив ганчірку скипидаром з пляшки й почав стирати фарбу в нижньому правому кутку. Один з охоронців аж скрикнув.
— Моріарті! Це ж Леонардо да Вінчі… — почав був Гризомбр, але Спір штрикнув його револьвером під ребра й примусив замовкнути.
— Гадаєте, я не знаю, що роблю? — озвався Моріарті.
Він знову змочив ганчірку; фарба зробилася м'якою, й він почав допомагати собі мастихіном. Звільнивши від фарби невелику ділянку під лівою рукою портрета, відступив убік і сказав:
— Дивіться.
На тополевій дошці видніли чітко вирізьблені літери: МОРІАРТІ.
Гризомброві заціпило. Мигцем глянувши на професора, він знову прикипів очима до імені, вирізьбленого під фарбою дорогоцінної картини, щойно викраденої з Лувру.
— Я не можу…
Не давши Гризомброві закінчити, Моріарті, порухом досвідченого екскурсовода кивнув на зіпсовану картину:
— Ось те, що ви привезли з Франції, Гризомбре. Ця картина висіла в Квадратному залі. Та, яку ви замінили копією. Бачите, мій друже, я подбав про нашу прекрасну даму задовго до того, як домовився з вами. — Моріарті підступив до мольберта, вкритого чорним полотном. — Ви вкрали нічого не варту пофарбовану дошку, Гризомбре. — І з урочистим виразом на обличчі, знявши полотнину, відкрив очам справжній шедевр Леонардо да Вінчі.
На обличчі в Гризомбра застиг приголомшений вираз.
— Я розумію, що все вийшло занадто театрально, — посміхнувся Моріарті, — але, гадаю, я показав свої можливості й довів перевагу. Ви тепер, певно, погодитеся, що саме я повинен керувати спілкою наших людей на Європейському континенті.
Гризомбр підвівся й кволо, мов після тяжкої хвороби, підійшов спочатку до справжньої Джоконди, а потім до тієї, яку сам привіз із Парижа. Обидва його охоронці й далі сиділи під дулами револьверів. Вільям Джекобс підступив до Гризомбра.
— Що ви збираєтесь робити? — Француз глянув на професора.
— Ви зрадили мене, мій друже, — сказав професор. — Ви та ще дехто усунули мене від керівництва союзом, що мав найбільші від часів Аттили потенційні можливості. Як я маю вам віддячити?
— Я не дозволю вбити себе, мов собаку! — вигукнув Гризомбр і, схопивши мольберт із копією Джоконди, примусив захоплених зненацька людей Моріарті відступити. Крутнувши мольбертом над головою, Гризомбр хряснув ним об підлогу, щось крикнув своїм охоронцям і кинувся до дверей.
— Гризомбре, зупиніться! — гукнув Моріарті. — Вам нічого не загрожує!.. Гризомбре!.. — намагався перейняти його Моріарті, але той уже вискочив у коридор.
Один з його охоронців турнув Вільяма Джекобса й теж хотів утекти, але Вільям підвівся й, цілячись йому в голову, заступив дорогу до втечі.