Прекрасна одержимість

– Кажете, Меррік? Ніколи про вас не чув. Що вам треба? Він нахабно заступив двері своїм коротким, коренастим тулубом, поклавши руки на пояс.

– Запитайте мене, і я розповім, – тихо промовив Меррік.

Брент неохоче відступив.

– О, дуже добре, – буркнув він дражливо. – Але говоріть жваво. Бачите, що я заклопотаний… Ніби ж наказав їм унизу, щоб мене не турбували. Він зняв зі спинки крісла яскравий картатий піджак, дібраний до штанів, які були на ньому, і пожбурив його на ліжко.

– Сідайте, якщо бажаєте.

Молодий Меррік знехтував їдке запрошення і повідомив про причину свого приїзду.

– Я живу в Детройті і працюю в Брайтвудському шпиталі.

Обличчя Брента, бліде і заросле дводенною щетиною, пополотніло ще більше.

– Невже?

– Мабуть, ви пригадуєте, що Брайтвудський шпиталь здобув славу завдяки покійному чоловікові вашої сестри в перших – доктору Гадсону.

– Ну то й що? – гаркнув зневажливо Брент.

– Ми звернули увагу, приблизно тридцять днів тому, що місіс Гадсон – тепер вона в Італії, як вам відомо – мусила продати свої активи у шпиталі.

– А яке вам до цього з біса діло? – запитав Брент, войовниче наблизившись до Мерріка. – Ви ж просто лікар, чи не так? Чи не могла вона продати свої акції в шпиталі, якби захотіла, не порадившись з вами?

– Дійсно, – відповів Меррік, твердо вирішивши не втрачати влади над собою. – Вона не мала змоги звіритися мені, і не зробила цього. Але її гаразд нам не байдужий, і я думаю, що це питання, мабуть, було вирішене за вашої згоди. Ви керували її справами, чи не так?

– Так! І допомога мені не потрібна!

– Так сталося, що мені відомо про вашу діяльність. Саме про це я прийшов сюди поговорити.

– І чому ж вита раптом зацікавилися моєю сестрою? – глумився Брент. – Хочете накласти лапу на її гроші?

Він не знав, куди подіти руки.

– Раджу вам не надуживати надто моїм терпінням, Бренте.

– Коли у вас закінчиться терпіння, ідіть геть!.. Думаю, що ви бажаєте одружитися з моєю кузиною – але мусите переконатися спершу, що вона має досить капіталу, щоб утримувати вас!

– Поки що, – попередив Меррік, – ми не будемо говорити про місіс Гадсон. Побесідуємо про вас!.. А також про акції Північно-західного мідетопного!

– Що ти хочеш сказати, підлий, пронозливий шпигу?

– Я хочу сказати, що за останні дванадцять місяців ви втратили понад сто тисяч доларів на біржі і конях… Та остання велика афера на нафті – у травні, якщо не помиляюся? – цілковито знищила Північно-західний мідетопний!.. Я прийшов сюди, як доброзичливець місіс Гадсон, щоб дізнатися, до яких заходів ви пропонуєте вдатися з цього приводу.

Лице Брента змертвіло. Важкими кроками він підійшов до дверей і відчинив їх навстіж.

– А тепер – щоб і сліду твого тут не було! Або я викликаю детектива!

Меррік підійшов до неохайного столика і взявся за телефон.