Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Психология » Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо
Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо

Электронная книга - «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо». Краткое содержание книги:

Ми схильні драматизувати життя навколо нас. Яка частка людей у світі живе в злиднях? Скільки сучасних дітей вакциновано? Скільки років навчаються дівчата з бідних країн? Інформація про ці факти постійно циркулює навколо нас, але навіть високоосвічені люди відповідають на них неправильно. Викладачі університетів, журналісти, експерти, директори мультинаціональних компаній, нобелівські лауреати часто показують слабкі результати. Навіть шимпанзе, які обирали б відповіді випадково, справляються краще. Ба більше, помилки тяжіють до одного напрямку — світ страшніший, жорстокіший і безнадійніший, ніж є насправді. Очевидно, причина не в поінформованості чи інтелекті. Усе це — ірраціональне мислення й драматичні інстинкти, що примушують людей згущувати фарби.
1 ... 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 110
Перейти на страницу:

Наша преса може бути вільною, може дошукуватися правди, але незалежність не означає репрезентативність: навіть якби кожен репортаж сам по собі був правдивим, ми все одно отримували б хибну картину завдяки історіям, які репортери обирають для сюжетів. Медіа не можуть і не мають бути нейтральними, і ми не можемо на це сподіватися.

Результати опитування журналістів виявилися катастрофічними. Десь такими ж катастрофічними, як і аварія літака. Але звинувачувати в чомусь медійників так само доцільно, як і звинувачувати сонного пілота. Натомість нам варто спробувати зрозуміти, чому журналісти мають такий спотворений світогляд (відповідь: просто тому, що вони людські створіння з усіма драматичними інстинктами), і які системні фактори спонукають їх створювати викривлені й однобокі сюжети (ось принаймні частина відповіді: їм доводиться конкурувати за увагу споживачів або втрачати роботу).

Коли ми це розуміємо, стає ясно: розраховувати на те, що преса може змінитися, щоб краще відображати реальність, безглуздо, нечесно й нереалістично. Коректне відображення реальності — це не те, що можна очікувати від засобів масової інформації. Ми не маємо розраховувати на те, що медіа забезпечать нам фактологічне бачення світу. Утішати себе такими надіями — це все одно, що намагатися доїхати до Берліна, використовуючи замість GPS різдвяні фотознімки міста.

 Біженці

У 2015 році 4000 біженців потонули в Середземному морі, поки намагалися досягти Європи на надувних човнах. Неможливо було без жаху та співчуття дивитися на дитячі тіла, що лежали на березі, призначеному для відпочинку. У нашому комфортному житті на щаблі 4 ми подумали: як таке могло статися? Хто в цьому винен?

Ми швидко в цьому розібралися. Злодіями виявилися жорстокі й жадібні контрабандисти, які обдурили цілі відчайдушні сім’ї, забрали в них по 1000 євро з людини за місце на цих надувних смертельних пастках. Ми припинили розмірковувати, втішаючись тим, що європейські рятувальники витягували людей із холодної води.

Але чому біженці не вирушили в Європу на комфортабельних літаках або паромах замість того, щоб перебиратися до Лівії або Туреччини, а потім довіряти своє життя непевним надувним човнам? Зрештою, Женевську конвенцію підписали всі країни–члени ЄС, тож ясно, що за її умовами біженці із розірваної війною Сирії мають право вимагати притулку. Я почав ставити це питання журналістам, друзям і людям, що приймають тих, кому потрібен притулок, але навіть наймудріші та найдобріші з них відповідали дуже дивно.

Можливо, вони не могли собі дозволити вирушити літаком? Але ж ми знаємо, що біженці платили по 1000 євро за місце на надувному човні. Я зайшов на сайти авіакомпаній і побачив, що на той час було повно вільних квитків із Туреччини до Швеції або з Лівії до Британії. І коштували вони до 50 євро.

Може, вони не могли дістатися аеропорту? Неправда. Більшість біженців уже були в Туреччині або Лівані, і вони могли з легкістю дібратися до аеропорту. Ці люди мали гроші на переліт, і квитків вистачало — рейси не були переповнені. То чому ж? Через Директиву Європейської ради від 2001 року, яка регулює нелегальну імміграцію на територіях держав — членів ЄС. У документі вказано, що будь-яка транспортна компанія, яка перевозить особу без відповідних документів до Європи, має сплатити всі витрати, пов’язані з поверненням цієї особи в країну походження. Звичайно, там також сказано, що це стосується не біженців, які хочуть приїхати до Європи, використовуючи право на притулок відповідно до Женевської конвенції, а лише нелегальних іммігрантів. Але ця вимога геть безглузда. Ну як може людина перед столом реєстрації на рейс за 45 секунд визначити, чи є вона біженцем згідно із Женевською конвенцією чи ні? У будь-якому посольстві цей процес триває вісім місяців. Це неможливо. Отже, на практиці дія здавалося б логічної директиви проявляється в тому, що комерційні авіакомпанії не пускають на борт людину, у якої немає візи. А отримати візу неможливо, оскільки посольства європейських країн у Туреччині й Лівії не мають достатньо ресурсів для обробки всіх поданих документів. Біженці із Сирії, маючи теоретичне право отримати притулок у Європі відповідно до Конвенції з прав людини, на практиці зовсім не можуть подорожувати авіатранспортом і мусять рушати морем.

1 ... 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 110
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)