Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Вертикальний серіал — це багатосерійний телевізійний фільм, у якому діє герой або група постійних героїв, а кожна серія — завершена історія, окремий драматичний твір. Коли Володимир Висоцький у пісні «Жертва телебачення» говорить: «Фильм, часть седьмая, — тут можно поесть, я не видал предыдущие шесть», він пояснює формулу популярності саме вертикальних серіалів. Вертикальний формат зручний тим, що сюжетно серії не зв’язані, і можна включатися в перегляд із будь-якої серії, не боячись втратити основну лінію оповіді. Приклад такого серіалу в СРСР — «Слідство ведуть ЗнаТоКи».

Спочатку американські продюсери вважали, що такі серіали мають бути не лише захопливими, але й пізнавальними. Так, наприклад, доктор Конрад Стайнер із популярного свого часу серіалу «Медик» (1954–1956) наприкінці кожної серії звертався з напутнім словом до глядачів і коротко розповідав про сучасні методи лікування якої-небудь хвороби. У 1960-і роки пізнавальність відійшла на задній план — стало зрозуміло, що глядачам подобаються молоді й гарненькі лікарі. Вловивши тенденцію, телеканали NBC і ABC водночас запустили схожі за концепцією серіали, де головними героями були лікарі-красені. Втім, невелика відмінність між ними все ж була: серіал «Доктор Кайлдер» (1961–1969) був орієнтований на дівчаток-підлітків, тоді як герой серіалу «Бен Кейсі» (1961–1969) претендував на посилену увагу з боку домогосподинь. Обидва проекти мали великий успіх, а актори, що виконали головні ролі, стали секс-символами свого покоління.

Проте медичним «милом усіх часів та народів» слід визнати серіал «Центральна лікарня» (General Hospital), прем’єра якого відбулася 1 квітня 1963 року. Відтоді минуло вже майже п’ятдесят років, а серіал далі виходить в ефір. За цей час знято більше 11 500 серій, склад знімальної групи чимало разів мінявся, половини акторів першого складу вже немає серед живих, а актриса, яка в середині 1980-х років грала маленьку дівчинку, в 2005 році повернулася у серіал уже в ролі дорослої жінки.

Враховуючи, що «House M. D.» стартував 2004 року, можна зрозуміти, що саме «Центральну лікарню» захоплено дивиться Грегорі Хаус. У кількох епізодах першого сезону він навіть тікає від своїх пацієнтів, аби не проґавити чергової серії. Втім, лікування як таке грає в цьому й більшості таких серіалів незначну роль. Герої здебільшого не так лікують, як улаштовують своє особисте життя. Тому головна лінія таких історій — все ж таки мелодраматична. Радянські глядачі так і не оцінили основного спрямування комедії Сидні Поллака «Тутсі» (Tootsie). Ми просто нічого не знали про традиції американського медичного «мила», якому на момент виходу фільму в американський прокат (1982) уже налічувалося заледве не три десятки років.