Льодовик

— Якби у свій час менше слухали безмозких «противсіхів» і вчасно кишнули ще першого Семижопенка, то, може б, і Льодовика не було, — ще як тільки ми познайомилися, у перші дні тиснув інтелектом Петруня.

— Добре, а що було б? Потепління?

— Може, й потепління. Весь лід на планеті розтанув би, і всіх наших воріженьків затопило б! — демонстрував він конячі зуби.

— Ну прямо–таки всіх! Не забудь, що й пів–України в пониззі. Пів–України тобі не шкода, взагалі? З Києвом включно?

— До Києва б не дійшло.

— Але ж від «дорогих гостей» — від «кліматичних біженців», мать його — це все одно не врятувало б! — звичайно кивав я на паркан чи на сніг, що його намело врівень з парканом, я туди завжди киваю, коли ми біля Гляціала про біженців починаємо. — Тоді б їх ще більше до нас привалило.

— Вони б залишилися тоді на своїх островах, у них би враз з'явилося до хріна островів і острівців. Подивись на карту: там рівнина з височинами, від Валдаю до Дону…

— Ну, а Семижопенко до чого тут і «противсіхи»?

— А в житті все взаємопов'язано. Все продумано до дрібниць.

— Ким, Богом?

— Так, можна сказати й так. Вищою силою, — спотикається атеїст Петруня, з усього видно атеїст, як і всі московіти, чи ким він там себе вважає.

Про потепління, то, звичайно, спершу до цього все і йшло. І все ж, до певного моменту зими ще залишалися зимами, а літо — літом. Та коли крига в Арктиці спершу почала танути удвічі швидше, ніж звичайно, потім утричі, а потім ще швидше, і коли вже у Гренландії льодовиків майже не залишилося, тоді в один момент усе й змінилося.

Холодна течія Лабрадор, і до того холодна й потужна, видно, нарешті увібрала в себе критичну масу холодних вод і наче лезом відтяла від Європи теплу Гольфстрім, що стільки тисячоліть створювала європейцям, особливо західним, майже тепличні умови. До того ж через кілька великих і малих аварій на нафтових платформах у Мексиканській затоці і розлив нафти на значній території, що перешкоджало сонячним променям нагрівати води затоки, температура самої Гольфстрім також знизилася. Канаді не пощастило першою, крижана шкаралупа почала свій наступ звідти і невдовзі накрила Квебек. Далі майже цілком поглинула штат Мен, гірським частинам Вермонту, Нью–Джерсі також не пощастило, краєм океану вона доповзла до передмість Бостона, а вдовж Аппалачів майже до Атланти.

У Північній Кароліні крижані рукави сповзли з гір у низовину й досягли Шарлотт, Роллі й Дархема… Лабрадор продовжував напирати, й залишкам нещасної Гольфстрім нічого не залишалося, як розпорошитись, частково через Атлантику потекти напряму до Північної Африки. Катастрофа для Європи виявилася спасінням для Західної Сахари. Пустеля почала заквітати, і з кожним роком усе більше, й за короткий час вкрилася соковитими луками та заростями субтропічної рослинності.