Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання

Згідно з іншою точкою зору за критерій єдності злочину автори обирали ознаки суб’єктивної сторони злочину. Наприклад, М.С. Таганцев писав, що «єдність вини складає головну ознаку єдиного злочинного діяння»[17]. А.В. Наумов, посилаючись на ознаки суб’єктивної сторони, як на визначальні в понятті одиничного злочину, також вказував, що неодмінною умовою єдності злочину є єдина форма вини[18].

Наведені погляди можна було б вважати більш прийнятними, ніж єдність об’єктивних ознак, адже кримінальне право базується на принципі вини. Однак в цю концепцію не вписуються одиничні злочини з так званою «змішаною» (складною, подвійною) виною, в яких спостерігається різне психічне ставлення особи (в формі умислу і необережності) до різних об'єктивних ознак одного й того ж складу злочину (наприклад, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 194 КК).

Наступна точка зору базується на єдності окремих об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину. Її висловлював А.А. Герцензон, який вказував на єдність об’єкта посягання, єдність злочинного наслідку як на об’єктивні ознаки, а також на єдність мети і наміру (задуму) як на суб’єктивні ознаки єдиного злочину[19]. А.А. Піонтковський в якості критеріїв виділяв єдиний злочинний результат і певний внутрішній зв'язок, під яким розумів єдність вини[20]. Нарешті, О.М. Яковлев чітко визначив сукупність об’єктивних і суб’єктивних критеріїв єдності злочину[21].

Зазначені погляди вже більш точно визначали суттєві ознаки одиничного злочину і сприяли виробленню нового критерію єдності — складу злочину. Криміналісти, що вказували па єдність об’єктивних і суб’єктивних ознак, акцентували увагу на тому, що суспільно небезпечні діяння повинні містити ознаки злочинів, які описані в нормах кримінального закону.

Нарешті, тим критерієм, який визнається більшістю науковців, є наявність в суспільно небезпечному діянні (чи діяннях) ознак одного складу злочину. Прихильниками такої позиції є Г.А. Кригер, Н.Ф. Кузнецова, М.О. Стручков, Г.Т. Ткешеліадзе, Б.В. Волженкін та інші.

Зокрема, М.О. Стручков, обґрунтовуючи свою точку зору, посилався на те, що цей підхід випливає із визнання складу злочину єдиною підставою для притягнення до кримінальної відповідальності[22].

Як видно, вказана позиція заснована на констатації юридичного критерію єдності злочину. Можна погодитись з тим, що для визнання вчиненого діяння одиничним злочином і відмежування його від множинності, передусім слід встановити в ньому ознаки одного складу злочину. Однак беззаперечно цей критерій використовувати не можна, адже, як відомо, в практиці можуть траплятися випадки, коли одне діяння одночасно охоплюється складами, передбаченими у двох нормах — загальній і спеціальній, при цьому кваліфікація вчиненого завжди відбувається тільки за спеціальною нормою.