Старі-старі казки
- Автор: Калина Оксана
- Серия: Любовь и волшебство #1
- Язык: украинский
- Год: Стрельбицький
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Старі-старі казки». Краткое содержание книги:
І ось одного разу в їхньому палаці з’явилося… воно. Карма інакше його й не називала.
Коротше кажучи, приволокла мама до хати мужичка, без роду, без племені, худого, замизганого, зачуханого, ще й питущого, який гордо іменував себе Антоніо.
– Мам! – вжахнулася Карма, – ти кого це притягла? І як це Рада Міністрів затвердила його кандидатуру? Ти що твориш, ма? Серіалів обдивилась?
– Не твоє діло, – огризнулась королева, вона взагалі була дєвушкою дуже «ласкавою», – з цього дня він житиме з нами і ти називатимеш його татом.
– Щаз-з-з, – прошипіла. Карма, – біжу, спотикаюся.
Вона б може якось змирилася з існуванням Антоніо в їхньому житті, адже, як дівчинка доросла, розуміла, що матері потрібен чоловік, але той безбожно пив. А напившись, зчиняв такі скандал і дебоши, що Кармі доводилося тікати і ховатися в апартаментах Першого Міністра, аби Антоніо, в п’яному угарі її не вбив, бо бачив, що Карма його ненавидить і настроює проти нього королеву.
– Як ви допустили його до матері? – ридаючи прямо в бороду сивому Першому Міністорві питала Карма.
– Та хіба ж проти неї попреш? – жалівся він в свою чергу.
Так вони і жили. Антоніо пив і скандалив, Карма ховалася по сусідам, або ж, забившись десь в куточок, ночувала ніч дома, боячись, аби Антоніо не прибив матір. А мама наче здуріла, зовсім розумом двинулась. Вона витягувала Антоніо з різних притонів, забирала у бабів, з якими він час від часу якшався, возила по шептухам та лікарям.
Карма не могла цього зрозуміти.
– Ну воно ж нішо, – казала вона Першому Міністру, який став її єдиним другом і захисником, – воно не варто гроша ломаного. Хіба мама цього не бачить? Через нього вона зовсім забула про мене, про державу. Що вона в ньому знайшла?
Перший Міністр тільки хитав сивою головою і казав:
– Хіба прочитаєш в жіночій душі і серці?
Карма просто зненавиділа їх обох – і матір, і Антоніо. І, як тільки видавалась нагода, капостила обом – ну, звичі підліткові манці. Але через це стосунки у не з матір'ю зіпсувались зовсім. Тому Карма дала собі слово: ніколи в її житті не з’явиться отаке нішо, ніколи вона не буде сходить з розуму через мужика…
… Час минав. Карма виросла, мама постаріла, Антоніо десять років тому десь зник, ніхто й не знав, чи живий він. Пора вже було Кармі подумати про заміжжя. Вона й подумала, і жениха знайшла собі – сусіднього принца. Хороший хлопець, хазяйственний, гроші точно рахувать вмів, бо бюджет їхнього весілля вищитав до копійки. Вони з Кармою з’їздили у Хмельницький на базар, закупили там весільні вбрання і всякі причандали – шоб дешевше. Ось уже й дату весілля призначили. Карма може й не була дуже щасливою, але спокійною – точно. Бо все йшло за планом і не вибивалось із звичної колії.
Аж тут за три тижні до весілля під стінами палацу знайшли якогось п’янючого в димину… члена «партії».
– Несіть його в палац, – веліла Карма, яка вже стала повноцінною правителькою, – ще не вистачало, щоб він під стінами окочурився і зіпсував мені політичні рейтинги.
Мужика занесли в палац і поселили в лазареті – потрібно було на вся випадок зробити дезінфекцію. Мало що, може в нього воші?
Мужик прийшов до тями тільки через двоє діб. А до того варнякав казна що про якісь там втрати, поле бою і все просив:
– Покличте мою відьму! Покличте мою відьму!!! Не виживу без неї!!!!
– Біла гарячка, – покрутила Карма пальцем біля скроні, – не інакше. Очуняє – і на хєр з королівства, нема чого зайвим ротам наш бюджет проїдать. І так трат вистачає.
Мужик, канєшно, вижив і без якоїсь там відьми. Недарма кажуть: п’яних Бог береже, бо вони не в стані самі за себе потурбуватися. Але нікуди його Карма не прогнала.
Чому? Бо втюрилась в нього, наче дурепа. За три тижні до весілля! І заміж пішла втюрена – бо куди вже відмовляться від заміжжя? Це ж дипломатичний скандал на всю Європу!
Що вона в цьому мужика знайшла, звали його, до речі Едіком, (Карма ніколи не любила це ім’я, і ось нате вам!), вона й сама не могла сказати. Але ночами шастала до нього у флігель і була там така щаслива, як ніколи до цього. І ніколи після цього, якщо вже забігати наперед.
– Ну він же нішо, – по старій звичці жалілась вона першому Міністру, який вже зовсім оглух і тільки кивав у відповідь, вдаючи, що розуміє,– без кола, без двора, без амбіцій і мети. Ні, він не просто нішо! Він – намахане на всю голову нішо!
– Кого ти притягла до палацу? – грізно вопрошала Карму стара королева, хоча Карма вже давно перестала її боятися, – І як це Рада Міністрів дозволили йому залишитися? Ти що твориш, Кармо? Серіалів обдивилась?