Три сили. Як виховують в успішних спільнотах
- Автор: Чуа Эми, Рубенфелд Джед
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-8-9
- Переводчик: Ирина Серебрякова
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Три сили. Як виховують в успішних спільнотах». Краткое содержание книги:
Навіть коли Три сили функціонують порівняно невинно як рушій успіху, вони все одно можуть бути хворобливими через сповідуване ними визначення успіху.
Культури Трьох сил здебільшого зосереджуються на успіху в його загальноприйнятому, матеріальному, орієнтованому на престиж аспекті. Тут важелем руху стає загроженість. Затаєна образа, необхідність ствердити себе у світі чи проявити себе, звичайний страх, що як чужинець без знання мови, ти не матимеш що поставити на стіл — усі ці притаманні Трьом силам тривоги змушують людей надавати першочергового значення доходам, відзнакам й іншим формам зовнішнього визнання67.
Однак матеріальні здобутки вочевидь не дорівнюють вдало прожитому або успішному життю. Історик Джеймс Траслоу Адамс, який запровадив у практику термін «американська мрія», писав, що людина повинна отримати дві освіти: одну — щоби «навчитися заробляти на життя, а іншу — щоби навчитися жити»68. Цієї другої освіти Три сили з їхнім акцентом на зовнішніх здобутках не надають. Навпаки, виховання в культурі з високими запитами може спричинити пригніченість і гнів у тих, хто не хоче або не в змозі до них дотягнутися. У такому разі відтермінування винагороди формує ментальність постійного невдоволення наявними здобутками69, і навіть роки психотерапії будуть безсилі зарадити цьому. Звідси й відомий жарт про те, що стати партнером юридичної компанії на Уолл-стрит — ніби виграти у змаганні з поїдання пирогів, де приз — ще один пиріг.
У своїх найгірших проявах Три сили можуть калічити життя і ламати психіку. Через нав’язані переконання про власне безталання у разі нездобуття найвищих результатів завжди і всюди після двадцяти діти можуть усвідомити, що весь цей час прагнули того, чого насправді навіть не хотіли.
Ця книжка переважно про найуспішніші американські групи — їхні культурні особливості, притаманні їм напрями розвитку й патології. Крім того, буде детально розглянуто деякі із найбідніших груп в Америці. Ми спробуємо довести, підтверджуючи основну тезу цієї книжки, що цим групам бракує Трьох сил. Та існує надважливий момент, на якому варто одразу наголосити, — їхню бідність спричинила не брак Трьох сил. Американські малозабезпечені групи майже завжди опинялися у злиднях70 унаслідок постійного експлуатування, дискримінації, позбавлення можливостей, а також через інституційні або макроекономічні чинники, які не мають нічого спільного з їхньою культурою.
Ба більше, у деяких випадках саме Америка зумовлювала нестачу Трьох сил у певній групі. Якщо впродовж століть вона зазнавала рабства і приниження, то їй буде важко і майже неможливо відтворити глибинне відчуття вищості. Водночас якщо члени певної групи навчаються не довіряти системі, якщо вони доходять висновку, що дисципліна і наполеглива праця насправді не винагороджуються, якщо вони не вважають людей на кшталт самих себе здатними на досягнення, то в них зовсім мало підстав контролювати свої імпульси і жертвувати наявними задоволеннями заради економічного успіху у майбутньому71. Тож умови, що спричиняють бідність, можуть водночас і витісняти Три сили з культури.
Якщо ж таке трапляється, ситуація погіршується. Можливо, найбідніші етнічні групи Америки опинилися у скрутному становищі не через нестачу Трьох сил. Хоча тепер, коли їм цих сил насправді бракує, проблема поглиблюється і злидні наступають на них із подвійним завзяттям. І щоб вирватися з таких умов, знадобиться набагато більше зокрема витривалості й драйву, а також винятковості особистості.
У США налаштовані на успіх завдяки Трьом силам групи поглинає процес креативної деструкції й змінює їх назавжди. Антитіла власної американської культури постійно атакують ці групи, спокушаючи їхніх представників вирватися з-під влади традиційних культурних обмежень.
За одного з можливих сценаріїв розвитку подій група функціонує настільки добре, що просто розчиняється, як-от американська гугенотська спільнота, що колись мала все, а потім зникла72. Згасання групи можна святкувати як тріумф плавильного тигля Америки або оплакувати як втрату культурної спадщини й ідентичності, однак підсумок один і той самий — успішна група, саме завдяки своїй успішності, асимілюється, укладає шлюби з представниками інших груп і американізується повністю. Американці ліванського походження (серед яких, як і серед інших американських арабів, дуже високий відсоток змішаних шлюбів73) можуть слугувати яскравим прикладом цього явища у ХХ столітті.