Усі птахи в небі (ЛП)

Коли Кевін перераховував ці моменти, вона бачила їх з досконалою ясністю: всі пропущені сигнали і її ухилення від розмови, всі невдалі моменти інтимності. Кожного разу вона думала про те, що він хоче зв'язати її якимись обіцянками. Він ще не закінчив, як вона відчула себе негідницею.

— Дякую за те, що був чесний зі мною, — сказала Патриція. Тоді поволі допила решту з пляшки, поки там не залишилися лише лушпайки та гірка м'якоть...

Було вже опівночі, коли Патриція опинилася в парку Долорес. Денне тепло все ще відчувалося, як пряме сонячне світло і сухість у роті. Вона не могла піти додому і зіткнутися з Діді і Рачеліною. З якоїсь причини Патриція виявила, що набирає номер своєї сестри Роберти, з якою не спілкувалася вже протягом декількох місяців (хоча мала кілька розмов про Роберту з батьками).

— Ей, Берт.

— Привіт, Триш. Як поживаєш?

— Я в порядку. — Патриція зітхнула, що прозвучало як стакато. Вона подивилася на ракетний корабель на дитячому майданчику та вікторіанські будинки зі своїми вагітними вікнами. — Нібито в порядку. Я просто... Ти коли-небудь відчувала, що відкидаєш людей від себе? Що настільки егоцентрична, що люди просто відлітають?

Роберта засміялася.

— У мене протилежна проблема: мені останнім часом важковідшивати бажаючих. Ха-ха. Триш, послухай мене хоч раз у житті. Я знаю, що ми ніколи не дружили, і я винувата, що ти втекла з дому. Але є одна річ, яку я про тебе знаю — ти щедра людина. Ти велике кровоточиве серце. Люди хотіли тебе дістати, щоб ти стала такою, як вони, включаючи мене, особливо мене, тому що ти вперто захищалася. Але ти завжди була безкорислива. Ти не тиснеш на них — ти намагаєшся щось для них зробити, і зрештою виходить так, що вони не можуть нічого зробити для тебе, а люди не люблять відчувати себе винними. Будь ласка, не дозволяй жодним ідіотам говорити інакше, гаразд?

Патриція боролася з соромом, ще гіршим, ніж раніше, прямо в парку. Вона відчула, як палає її обличчя, і вона була повна відчуття, що розбита і повна солодкості. Вона ніколи не думала, що її сестра так думала про неї.

— Якщо хто-небудь буде намагатися сказати тобі, що ти егоїстка, — сказала Роберта, — відправляй їх до мене, і я буду шпигати їх замість тебе. Гаразд?

— Гаразд, — промлямлила Патриція. Вони ще трохи порозмовляли на інші теми — про музичні театри Роберти, про її останню спробу поновитися на роботі, і нарешті Патриція відчула себе готовою іти додому і зіткнутися зі своїми сусідками, які завжди у цей час сиділи на дивані і дивилися телевізор. Вони без коментарів посунулися і дозволили Патриції дивитися телевізор разом з ними.