Шлях Срібного Яструба
- Автор: Белый Дмитрий
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: ПП «ЦСО»
- ISBN: 978-966-96444-4-2
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Шлях Срібного Яструба». Краткое содержание книги:
Дмитро Білий — відомий український письменник. Автор історико-містичних романів «Басаврюк XX», «Залежна душа», «Чорне крило», «Козацький Оберіг». Член Асоціації українських письменників.
Роман «Шлях Срібного Яструба» переносить читача у стародавні часи, коли у наддніпрянських степах вирували бурхливі події, пов’язані з Великим переселенням народів. Гостросюжетний твір, у якому конкретні історичні події тісно переплетені зі стародавніми легендами і переказами, примусить читача поринути з головним героєм роману — молодим скіфом Атеєм — у дивовижний світ небезпечних і карколомних пригод, дозволить познайомитися з життям і побутом стародавніх народів, які населяли Україну в античні часи.
Для середнього та старшого шкільного віку.
Роман «Шлях Срібного Яструба» переносить читача у стародавні часи, коли у наддніпрянських степах вирували бурхливі події, пов’язані з Великим переселенням народів. Гостросюжетний твір, у якому конкретні історичні події тісно переплетені зі стародавніми легендами і переказами, примусить читача поринути з головним героєм роману — молодим скіфом Атеєм — у дивовижний світ небезпечних і карколомних пригод, дозволить познайомитися з життям і побутом стародавніх народів, які населяли Україну в античні часи.
Для середнього та старшого шкільного віку.
Перейти на страницу:
На це відповів йому Локі, син Лявфи:
«Мовчи ти, о Торе! Про що тут балакать:
Житимуть скоро в Асгарді йоти,
Коли не повернеш ти молота свого».
В шлюбнії шати вдягли вони Тора,
Брезінгів обруч йому начепили
На шию; на пояс ключі, щоб бряжчали.
Жіноче вбрання по коліна спадало,
Груди йому самоцвітами всіяли,
А на волосся корону поклали.
Сказав тоді Торові Локі, син Лявфи:
«Я за служницю буду при тобі,
В Йотунггейм разом поїдемо ми».
Жваво тоді баранів привели,
В одну мить запрягли й помчали удвох.
Падали скелі, і іскри летіли.
Як їхав дорогою Воданів син.
Вже велетнів владар кричав на своїх:
«Мерщій-но, ви, йоти, готуйте сидіння!
Їде вже Фрея, моя наречена;
Навгейм покинула Норда дочка.
Погляньте, багато корів злоторогих
І чорних волів у моїм господарстві,
Багато у мене і срібла, і скарбу,
Одної ще Фреї мені бракувало».
Надвечір вчасно зібралися гості,
Велетням служба підносила пиво.
Вола одного і вісім лососів,
І ласощі всі, що були для жінок,
Поїв тоді Тор і все це залив
Трьома тільки відрами пива міцного.
«Хто бачив, щоб їли жінки так багато!
Не бачив дівчат я, що стільки з’їдають,
Не бачив дівчат я, що п’ють так багато».
Поруч сиділа дотепна служниця,
Потрапила вставити слово належне:
«Вісім ночей не їла вже Фрея:
Так сумувала вона за тобою».
Для поцілунку тоді покривало
Він трохи підняв і з жахом одскочив:
«Як же ж палають Фреїні очі!
Погляду пломінь мене обпалив».
Поруч сиділа дотепна служниця,
Потрапила вставити слово належне:
«Вісім ночей не спала вже Фрея,
Так сумувала вона за тобою!»
Ввійшла до покою царева сестра,
Стала просити собі подарунку:
«Віддай ти мені золоті свої персні.
Цим ти любов здобудеш у мене,
А з нею прихильність і ласку мою».
Йотів володар Трюм тоді мовив:
«Несіть сюди молота шлюб освятити.
Мієльніра ви покладіть на коліна Фреї,
хай Вара шлюб наш освятить».
Засміялося серце в Торових грудях,
Коли він угледів свій молот блискучий.
Трюма він першого тут же ударив.
Знищив дощенту увесь його рід,
Убив він і Трюмову сиву сестру,
Ту, що просила собі подарунку.
Замість перснів блискучих удари рясні
Сипались щедрим дощем на всі боки.
Так повернув собі молота Тор.[27]
Перейти на страницу: