Король стрільців
- Автор: Керницький Іван
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Апріорі
- ISBN: 978-617-629-061-2
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Король стрільців». Краткое содержание книги:
Відтак — еміграція, табори переміщених осіб, гірка доля українського емігранта. Велика частина творчого спадку письменника торкається життя українців в еміграції.
Це видання є першим, що охоплює більшість невідомих сучасному читачеві творів Івана Керницького.
П а н о к (поквапно). Рація, рація, повітовим інструктором!..
Г р и ц ь. Гм!.. Дуже перепрошую, але ж ви нам казали, що ви є ревізором зі Львова…
Р е в і з о р (приглядається панкови). Це неможлива річ, пане добродію. Всі члени Колегії ревізорів у Львові це мої товариші і знайомі, а цього пана я бачу перший раз в життю. Може, ви, пане добродію, є делегатом Кооперативної ради в Варшаві?..
П а н о к. Рація, рація!.. Я… умм… прошу вас, пустив лишень такого віца, що я зі Львова. По правді, то я приїхав з Варшави! Так!.. Я навіть родом з Варшави… Мій тато з Варшави… Моя мама з Варшави…
Р е в і з о р. Гм, в такому разі, пане добродію, це справді велике непорозуміння. Місцева кооператива, як така, належить до Ревізійного Союзу Українських Кооператив, і тільки він, як такий, має право її контролювати. Хіба що ви, пане добродію, маєте якесь спеціяльне уповноважнення?
П а н о к. Рація, рація! Спеціяльне уповноважнення! І то від самого міністерства!..
Р е в і з о р. Прошу мені показати цей документ, пане добродію!
П а н о к. Зараз! В тій хвилині! Вже робиться… (Шукає по кишенях, врешті виймає якийсь папір). Прошу дуже. Спеціяльне уповноважнення…
Р е в і з о р (накладає окуляри, бере папір в руки і читає). «Дирекція в’язниці у Львові стверджує, що Йосиф Буйда, літ 25, уроджений в Пацанові, відбув кару однолітної в'язниці за переступлення параґрафу…» (Перестає читати, здіймає окуляри з носа та витріщається на панка). Пане добродію! Та ж то посвідка звільнення з криміналу!
В с і п р и с у т н і (крім панка). Ахх!!
П а н о к (в тім самім моменті хапає зі стола ревізорову течку, з усеї сили штовхає ревізора в груди, а сам кидається в сторону дверей. Ревізор валиться з ніг і падає на Настю, а та знов з розгоном сідає в цебрик. Рівночасно касієр і крамар вискакують з-за стола, лапають кінець панкового пальта і тягнуть до себе).
К а с і є р (кричить). Стій, кримінальнику! Віддай гроші!
К р а м а р. А Господи Боже!.. От тобі інспектор!.. Стій, бо ноги поломлю!
С п р а в н и к (за столом вимахує руками). Тримай, писуню, тримай!
Г р и ц ь (пускає з рук шапку і ліхтарку та безрадно б'ється по полах).
П а н о к (рветься на двір). Пусти, один з другим! Пусти, бо стріляю! (Шарпнувся з усеї сили і потягнув за собою касієра та крамаря. За сценою чути стукіт чобіт, крики, погоня).
Р е в і з о р (стогне, пробує встати). Ой!.. Ой!.. Де той розбійник? То був напад!.. Чистий напад, пане добродію…
Н а с т я (плачливо). Прошу пана ішпектора, та най пан ішпектор вже раз стануть, бо бігме, цебрик розлетиться. Новісінький цебрик!..
Р е в і з о р (тримається за груди). Ой!.. Груди!.. Мої груди, пане добродію… (Встає, справник та Грицько помагають йому піднятися).
Н а с т я (вилазить з цебрика). Ой, татуньцю небесний! Ой!.. Але ж пан ішпектор тяжкі, нівроку… як на мене звалилися, то так, перепрошуючи вас, гей корець жита, аж дух мені заперло… Ой, крижі!..
Р е в і з о р (стогне). Ой, груди!..
С п р а в н и к (подрапався за вухом, до Грицька). Писуню, ви, як то кажуть, найрозумніша голова в селі. Скажіть, розкажіть, витолкуйте мені на хлопський розум, що тут тепер властиво сталося?
Г р и ц ь. Гм!.. Я знаю, що? Я на тім усім чисто дурний…
Р е в і з о р (сердито). Як то що, пане добродію? Це ж ясне, як сонце! Злодія, душогуба, розбійника, який щойно тепер вийшов з криміналу… о, прошу! (Піднімає з долівки посвідку). Маєте чорне на білім, який щойно вийшов з криміналу за звичайну крадіж, ви, пане добродію, уважали інспектором, ревізором, ви його гостили, приймали, ви йому гонори робили! І як би я не з’явився в саму пору, тоді що було би сталося? Він би закрався до крамниці, розбив касу, обголив усе до чиста і моє поважання, пане добродію!..
Н а с т я (ломить руки). Та! Доленько бідна!.. То то не був правдивий ішпектор?! А за що ж я його так нагодувала?.. (До дверей). А щоб тобі рухати не дало, а щоб тобі боком вилізло, а щоб тебе розтріскало за мою працю!..
Г р и ц ь (сіпає її за рукав). Тихо, жінко! Ти сама усьому винна! (До ревізора). Ну, хто ж то міг знати, пане інспекторе…
Р е в і з о р. Як то, пане добродію? А ви ж не могли від нього зажадати якогось документу, якоїсь леґітимації?.. О, прошу! (Бере зі стола течку, яку панок лишив). Я вам зараз покажу свою леґітимацію. Побачите чорне на білім, з ким маєте до діла, пане добродію! (Відчиняє течку, з якої паде на долівку великий ніж та револьвер).