Таємний сад
- Автор: Бернетт Фрэнсис Ходжсон
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-418-9
- Переводчик: Наталка Римська
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Таємний сад». Краткое содержание книги:
Історія про пригоди дітей у таємному саду — це справжня школа любови. Допомігши покинутому садові повернутися до життя, Мері Ленокс відкриває у собі цікавість і співчуття до людей, якого, здавалося, геть була позбавлена. А відкривши своє серце до світу, дівчинка здобуває здатність його перетворювати…
Для найширшого кола читачів.
— Ая’, сер, ая’, — відповів Бен Везерстаф. — Навіть ся не сумнівайте — поможемо!
— Поможемо! Поможемо! — в один голос вигукнули Дікен і Мері.
— Думаю, що за один день цього не станеться, але якщо ми постійно будемо це повторювати, немов вояки на муштрі, — тоді експеримент обов’язково увінчається успіхом. Ці слова увійдуть в наші голови і діятимуть у нас. Бо саме так діє Магія Слова. Вона дасть мені силу, я певен.
— Знаєш, в Індії мені якось довелося почути, як один офіцер розповідав моїй мамі про факірів. То ось: факіри повторюють свої заклинання тисячу разів або й більше, і лише тоді у них щось виходить, — згадала Мері.
— Гм, я також чув, як дружина Джима Фетлворта тисячу разів називала Джима п’яницею. І таки досягла свого, бо Джим спершу її добре відлупасив, а потім пішов до бару «Синій лев» і набрався до чортиків, — прогув Бен Везерстаф. — Ото вам і магія, — додав, похитуючи головою.
Колін на якусь мить замислився. Тоді усміхнувся.
— Бене, але та жінка неправильно використовувала Магію Слова. Якби вона сказала Джимові щось миле, то хіба він напився б? Та нізащо! Може, навіть купив би дружині новий капелюшок, правда? — глянув він на старого.
Бен Везерстаф засміявся, тоді задоволено сказав:
— Ого, та мій господар має світлу голову. Як зобачу Бес Фетлворт, то поясню їй, як тре’ говорити з чоловіком. Хай також проведе експеримент. Думаю, то піде їй на користь… Їй і Джимові.
Дікен стояв і з цікавістю слухав Колінову лекцію про Магію Слова. На одному плечі хлопця сиділа Гострозубка, на другому Вуханька, а в руках він тримав білого кролика. Дікен погладжував його по спинці. Кролик від задоволення аж прищулив вуха. Колін перевів погляд на хлопця: йому страшенно хотілося почути, що думає про все це Дікен.
— Дікене, як думаєш, наш експеримент спрацює? — спитав Колін.
Дікен усміхнувся.
— Ая’, — мовив він, — думаю, що наші слова будуть діяти як сонце на насіння в землі. Насіння сходить, як сонце пригріє — і сила ся з’явить, як ми її закличем. То, може, відразу й почнемо? Чого чекати?
Колін і Мері дуже зраділи, почувши це. Їм-бо страшенно хотілося спробувати. Колін згадав, як виглядали факіри у книжках: вони сиділи схрестивши ноги. Хлопець вирішив, що так буде найкраще.
— Давайте сядемо під деревом, — сказав Колін. — Ми будемо наче в індійському храмі. Зрештою, я трохи стомився стояти, — щиро визнав він.
— Ох, Коліне! — докірливо вимовив Дікен. — Не можна починати експеримент із того, що ти стомився — це може зашкодити Магії Слова.
Колін схвильовано обернувся до нього.
— Правду кажеш, — промовив він, — я повинен думати лише про те, чого хочу досягнути.
Колін, Мері, Дікен і Бен сіли у коло під деревом і зосередилися у передчутті дива. Старий Бен також замовк і уважно дивився на Коліна, ніби той був священик, що мав розпочати молитву. Загалом Бен не надто полюбляв усілякі потаємні зібрання і ніколи на них не ходив, але тут усе було інакше. Вони ж бо зібралися заради Колінового експерименту, отож старий усіма силами прагнув допомогти. Мері сиділа поруч з Дікеном і також не зводила захоплених очей з Коліна. Тим часом ворона, лисеня, білки і ягнятко, ніби отримавши потаємний знак від Дікена, так само по черзі сіли в коло і затихли. У руках хлопець тримав кролика. Колін обвів усіх поглядом і промовив дуже серйозно:
— Звірята прийшли допомогти нам. Отож усе вийде.
Очі Коліна горіли. Голову тримав рівно, а крізь гілки на нього падали сонячні промені. Мері не могла повірити, що це той самий хлопчина, якого вона тоді знайшла була посеред ночі.