Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая детская » Хроніки Південного
Хроніки Південного - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Хроніки Південного

Электронная книга - «Хроніки Південного». Краткое содержание книги:

«Хроніки Південного» — молодіжний роман литовського письменника Рімантаса Кміти, в якому йдеться про життя шяуляйського старшокласника в 1990-х роках. Це дуже щира й дотепна розповідь головного героя, який виростає від бажання «бути як усі» до того, щоб не боятися бути унікальним. Як і кожен підліток, герой роману прагне самостійності, крутості, для цього пробує і в дрібному «бізнесі» покрутитися, і в регбі добитися результатів, і дівчата притягують його наче магнітом. Перші проблеми з правоохоронцями, перша любов, перші вірші і перший секс — усе, що було актуальне в 1990-х, і тепер буде близьким підліткам-читачам.
1 ... 65 66 67 68 69 70 71 72 73 ... 133
Перейти на страницу:

Хоча я б не сказав, що він мене зовсім не дратував. Не витримавши, він почав вихвалятися тим, як батьки хочуть його послати вчитися закордон, а він буде намагатися потрапити туди, де грають регбі найкраще — звичайно, що до Англії. Разом зі своїми балачками він знову починає кудись віддалятися від мене, бо закордон і особливо такий закордон, де насправді вміють грати в регбі, для мене надто далеко. Ми проїхали Польщу і погнали до Німеччини, але там ще не вміють грати в регбі. Далі Франція, там уже краще грають, і нарешті — Англія. А цей піздобол цілиться до найкращого, хоча сам — далеко не найкращий гравець. Я не мав чим похвалитися про свої плани щодо вишу, тому залишилося лише щось булькнути про бабло його батьків — типу, добре, коли стільки мають, але не все за бабки купиш. Ну, тут і почалось: бабки не головне, головне — ставлення до них. А яке може бути ставлення до бабок? Я серйозно, скажіть мені, яке?

Ну, є такі люди, що думають лише про себе, а є такі, що діляться з іншими. Скажіть мені, хто з ким тут ділиться? Коли хтось має багато бабла, то якщо й ділиться з ким-небудь, то лише з тим, хто має ще більше, бо хоче йому в зад залізти. Звичайно, це моя особиста думка. А різним біднякам подають лише схожі бідаки. Ніколи ніхто не забере у багатих і не дасть бідним, та ніколи всі не матимуть порівну. Тому я точно не платитиму податків. А який сенс з тої держави? Податки державі платять лише ті, хто не може не платити, а хто має багато бабла, може й не платити. Бо ти платиш-платиш, а що отримаєш? Мєнтура — порожнє місце, вчителі всі йдуть хто куди, у лікарні без хабара нічого не дадуть. Тут у розмову втручається Моніка, каже, ось, бандита Деканідзе зловили. Ну, зловили. Зібрали для цього всіх мєнтів до купи і так-сяк зловили, щоб зробити показове шоу. Щоб люди почали думати — які наші мєнти круті, дивись, ще хтось з бандитів повірить, що тепер в нас мєнти почнуть ситуацією керувати. А в них навіть бензину немає, щоб їздити на патрулювання. Вони все кинули на того Деканідзе, пішли ва-банк: якщо пощастить з цим, всі інші бандюги складуть вуха. «Ось тому наші мєнти й не мають бензини, бо ти не хочеш податків сплачувати». Це вже Мантас-розумник. А ще він намагається закидати, типу, хто горланить про те, що гроші — зло, тому найбільше їх і бракує. Це він про мене. Звичайно, що бракує. Коли купаєшся в грошах, мов Скрудж МакДак, не почнеш казати: фу‑фу, кака, це — зло, краще роздам всім і буду чистим. Я таких не бачив.

Мене нудило від цього Мантаса. Я сиджу в хаті його батьків, а він мені щось пояснює про справедливість. Він, зовсім посередній гравець, якого батьки відправлять до Англії грати в регбі, а я залишусь сидіти тут і мріяти далі про те, що добре було б мати власний оригінальний м’яч для регбі. А ще, щоб травм не було. Про те, щоб подивитися чемпіонат з регбі в Англії, я навіть не смію мріяти, а він зможе туди ганяти щовихідних.

На тренуванні я вже не вперше вдарив коліна, сходив навіть до лікарів у поліклініку, але вони нічого не знайшли. Якщо лікарі нічого не знаходять, виходить, що нічого там і немає. Нічого немає, але я не можу бігати зі всією силою. Прописали шарлатани мені якусь мазюку.

А що я ще можу робити без регбі? Не знаю, може, щось і можу. Однак лише під час гри в регбі я відчуваю, що роблю те, що треба. Що я на своєму місці. Ясно, що нікому, крім мене, цього не потрібно. Ну, може, ще комусь. Наприклад, тренерам, іншим гравцям… Я народився, щоб грати в регбі. На самому початку мені пояснили декілька правил, дещо показали — і все стало ясно. Зараз мода на різні гадання про те, ким хто був у минулому житті. Я точно грав регбі у Новій Зеландії, тільки не зрозуміло, за які гріхи мене заслали в Литву, де про регбі ніхто ніколи й не чув. А цей Мантас, мабуть, у минулому житті був деревом. А ще розкажіть мені, що все залежить від того, наскільки людина талановита, скільки вона зусиль докладає, як працює. Ні-хрє-на! Усе залежить від того, скільки твої предки мають бабла.

Однак я мовчав, бо не хотів тут переливати з пустого в порожнє, від цього все одно нічого не зміниться — ні я, ні він, ні наш світ. Я уявляв, що тут, наприклад, третій тайм після змагань на території суперника, тому потрібно себе тримати в руках. А тільки-но несподівано закінчились балачки, ми відразу пішли.

— Я не знаю, як тобі це здалось, — кажу я Моніці, — але я уявляв регбі чистим і великим.

1 ... 65 66 67 68 69 70 71 72 73 ... 133
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)