Біблія
- Автор: Библия
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Переводчик: Иван Семенович Левицкий
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Біблія». Краткое содержание книги:
Свою працю він розпочав в У 60-х роках XIX ст. До нього приєднався Іван Нечуй-Левицький. 1869 р. вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання з богослов'я. У 1881 р. Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові. Новий Заповіт у їхньому перекладі. Праця над Старим Заповітом тривала.
24 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
27 Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29 Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30 Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32 Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36 Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39 Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41 Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
54 І був день пятниця, а субота сьвітала.
55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
Вiд Луки 24
1 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
2 Знайшли ж камінь відкочений від гробу.
3 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.
4 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
5 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
6 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
7 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
8 І згадали слова Його,
9 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
10 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
11 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
12 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
13 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
14 І розмовляли вони між собою пѿро все те, що стало ся.
15 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
16 Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.
17 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
18 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?