Карти на стіл
- Автор: Кристи Агата
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Клуб семейного досуга
- Переводчик: Лілія Яким
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Карти на стіл». Краткое содержание книги:
Вона зробила паузу, потім провадила далі:
– Я ж не якась уже зовсім жахлива жінка. Весь час, поки ми з нею пили чай, я провела в роздумах. Своїм учинком того вечора я не лише позбавила Шайтану життя (це вже зроблено, і нічого не можна повернути назад), але я також різною мірою зіпсувала життя ще трьох людей. Через мій учинок доктор Робертс, майор Деспард та Енн Мередіт – люди, які нічим переді мною не завинили, – тепер мусять проходити дуже складне випробування і, можливо, навіть перебувають у небезпеці. Ось тут я таки можу зарадити. Не скажу, що сильно турбуюся за долю доктора Робертса чи майора Деспарда, хоча їм обом на цьому світі ще жити набагато довше, ніж мені. Однак вони чоловіки і можуть певною мірою самі про себе подбати. Але коли я поглянула на Енн Мередіт…
Місіс Лоррімер завагалася на якусь мить, а потім повільно продовжила:
– Енн Мередіт ще зовсім юна дівчина. У неї попереду цілісіньке життя. А такий жахливий випадок може зруйнувати це життя…
– Це вкрай неприємна думка…
– І такі думки не полишали мене в спокої. А потім я зрозуміла, що у своєму натяку ви, беззаперечно, мали рацію: я не зможу більше мовчати. Тож сьогодні я вирішила вам зателефонувати…
Хвилини тиші спливали одна за іншою.
Еркюль Пуаро нахилився вперед. Він поглянув на жінку крізь майже непроглядну пітьму кімнати і не зводив із неї погляду. Вона відповіла на його погляд своїми мовчазними очима, в яких прочитувався абсолютний спокій.
Нарешті він запитав:
– Місіс Лоррімер, а ви впевнені – тобто немає ані найменшого сумніву (а ви ж скажете мені правду, чи не так?), – що вбивство містера Шайтани не було заздалегідь спланованим? Впевнені, що насправді ви не задумали цей злочин наперед, що не прийшли того вечора до нього в гості з готовою мапою дій у голові?
Якусь мить місіс Лоррімер дивилася на співрозмовника, не зводячи погляду, а потім різко похитала головою.
– Впевнена, – сказала вона.
– Отже, це вбивство таки не було сплановане заздалегідь?
– Однозначно ні.
– У такому разі… у такому разі… Ви брешете мені! Ви точно мені брешете!
Голос місіс Лоррімер прозвучав гостро, як бритва:
– Мсьє Пуаро, пильнуйте за тим, що говорите.
Чоловічок скочив на ноги. Він почав ходити сюди-туди кімнатою, говорячи щось собі під ніс і нерозбірливо вигукуючи якісь фрази.
Раптом він озвався:
– Ви ж не будете проти?..
Підійшовши до вимикача, він увімкнув світло.
Тоді повернувся назад, сів у крісло, поклав руки на коліна і втупився очима в господиню дому.
– Питання, – почав він, – ось у чому: чи може бути таке, що Еркюль Пуаро помилився?
– Всі люди помиляються, – холодно відрізала місіс Лоррімер.
– Тільки не я, – сказав детектив. – Я завжди маю рацію. Моя слушність настільки незмінна, що інколи мені самому аж страшно. Але тепер скидається на те, дуже навіть скидається на те, що я помилився. І це мене страшенно засмучує. Ви ж бо, очевидно, знаєте, що говорите. Це ви вбили Шайтану! Тоді це якась фантастика, що Еркюль Пуаро краще, ніж ви, знає, як саме ви це зробили.
– Це якась фантастика і повний абсурд, – сказала жінка ще холоднішим тоном.
– Значить, я збожеволів. Ось воно що – я збожеволів. Але ж ні, sacré nom d’un petit bonhomme[61], я не збожеволів! Просто я маю рацію. Я мушу мати рацію. Я готовий повірити в те, що ви вбили містера Шайтану. Але ви аж ніяк не могли вбити його тим способом, про який щойно мені розповіли. Ніхто не може робити речі, що не dans son caractère[62]!
Він замовк на якусь мить. Місіс Лоррімер гнівно вдихнула повітря й почала кусати губу. Вона вже хотіла було щось сказати, але бельгієць випередив її:
– Або вбивство Шайтани було заплановане заздалегідь, або ж ви його не вбивали!
– Я справді вважаю, що ви божевільні, мсьє Пуаро, – різко озвалася вона. – Якщо вже я вирішила зізнатися в тому, що вчинила злочин, то для чого мені брехати, як саме я його вчинила? Який у цьому сенс?
Пуаро знову звівся на ноги й закрокував кімнатою. Коли ж повернувся на своє місце, то його поведінка зовсім змінилася: він став набагато спокійнішим і м’якшим.
– Ви не вбивали Шайтану, – тихо сказав він. – Тепер мені це зрозуміло. Тепер я бачу перед собою цілу картину. Гарлі-стріт. Юна міс Мередіт покинуто стоїть самотою посеред вулиці. Я також бачу ще одну дівчину, дівчину з минулого, яка все життя була сама, абсолютно покинута всіма. Так-так, тепер я це все розумію. Єдине, чого я не можу збагнути, то це те, чому ви настільки впевнені, що це зробила саме Енн Мередіт.
61
Чорт забирай (фр.).
62
Тут: відповідають їхньому характеру (фр.).